Ви можете переглянути цей звіт також в форматах:
Літературна ініціатива “Скажена бджілка” презентує:
Девіз походу: “Командовать парадом буду я!”
Текст писав: Павло, він же Паштєт
Коментарі вставляли:
синій – Володимир, він же Інтел
зелений – Маш Маш
помаранчевий – Ялосоветський Сергій
рожевий – Настьона
Частина 1, офіційна
Група туристів турклубу “Університет”, м Київ, у кількості 16 осіб, з 15 по 23 жовтня 2021 р. здійснила пішохідний похід 1 к. с. в Українських Карпатах, масив Боржава, за маршрутом:
с. м. т. Воловець – г. Великий Верх – г. Граб – пер. Присліп – пол. Кук – с. Вучкове – с. Косів Верх – с. Колочава – с. Вільшани. – г. Менчул – с. Мала Уголька – с. Велика Уголька.
Загальна протяжність маршруту – 101 км.
Склад групи:
| № п/п | Учасник/учасниця | Рік народження | Обов’язки в групі |
| 1 | Триліс Володимир (він же Інтел) | 1962 | керівник |
| 2 | Францішко Алла | 1986 | медик |
| 3 | Прищепов Михайло | 1998 | культуролог |
| 4 | Незнаєва Юлія | 1985 | фінансист |
| 5 | Шумейко Олександр | 1994 | штурман |
| 6 | Шумейко Анастасія | 1997 | логіст |
| 7 | Бобко Ірина | 1987 | ремонтник |
| 8 | Сорока Руслан | 1989 | хронометрист |
| 9 | Безуса Марія (по тексту також Маш Маш) | 1987 | культуролог |
| 10 | Надточий Павло (також відомий як Паштєт) | 1992 | літописець |
| 11 | Туровська Ганна (знана також як Покахонтас) | 1986 | завхоз-координатор |
| 12 | Шеверун Марія | 1997 | |
| 13 | Ялосоветський Сергій | 1996 | ваговик |
| 14 | Мозгун Сергій (aka Сівка Бурка) | 1986 | |
| 15 | Бичек Анастасія (по тесту Настьона) | 2003 | натураліст |
| 16 | Воробйова Оксана | 2003 | геолог |
Похід розглянула Київська обласна маршрутно-кваліфікаційна комісія.
Частина 2, технічно-описова
…Проба ручки 1…
…Проба ручки 2…
…Проба ручки 3…
День 0, вокзал
Приходжу. Учасники майбутнього походу – двох видів:
1. Трохи знайомі з турклубом. Спілкуються, посміхаються.
2. Були в клубі раз-два. Сором’язливо сидять/стоять, лякливо дивляться довколо, говорять односкладно і тільки у відповідь на якесь питання.
Потроху накопичуємось. В процесі дізнаємось, що одна учасниця, яка їде з Харкова поїздом, запізнюється і не встигає на наш потяг; благо, є ще один, експрес, який виїздить через кілька годин, але приходить раніше і квитки там тільки люксові лишились (на нього вона і сіла врешті-решт, не знаю за скільки грошей).
Назбиравши критичну масу (12 учасників – Інтел, Паштєт, Аня, Маша і Маш Маш, Оксана, Іра, Настьона, Сергій, Міша, Алла, Руслан; двоє – Настя і Саша – добігають, Сівка Бурка. їде через Львів і вже там), підходимо до вагона і вручаємо провіднику пачку квитків – це запобігає поіменний перевірці документів, що дозволяє їхати частині учасників під чужими іменами. У поїзді вербуємо двох туристів, з “Кулуару” (Надя) і “Глобусу” (Аня). (Настьона: Дівчата ці були в захваті, до речі, від нашої тусовки і було приємне відчуття, що сидиш у поїзді з найкласнішими рєбятками.) Кормим, поїм, розважаєм. Учасники підписуються в маршрутних книжках, не особливо тямлячи за що ж саме вони підписуються (трохи пізніше їм все ж розказали). Також Володя нагадує, що в цьому поході буде експеримент: кожен день хтось з учасників виступатиме керівником походу – назначатиме час підйому і виходу з табору, привали, обіди та інше, хіба що точка фінішу за день незмінна має бути. Розподілення керівників по дням відбулось ще в Києві в процесі підготовки до походу.
(Інтел: Окрім того, що ми щодня мали нового керівника, ми також щодня мали нового завгоспа і бригаду чергових. Ще в Києві були розподілені чергування, на кожну пару чергових прийшлось по три приготування їжі. Меню і розкладку складали вже самі чергові, вони ж купували, пакували і несли продукти на своє чергування. Завгосп-координатор лише на початковій стадії слідкував за тим, щоб в цих розкладках не було дуже вже кричущих помилок, а також за тим, щоб наше харчування не було надто одноманітним. Таким чином, цей похід вийшов навчально-методичним, і кожен учасник мав можливість спробувати себе в якості керівника і в якості завгоспа.) (Настьона: Така система дуже ефективно ввела майже кожного учасника в курс діла щодо організації розкладки, але приховала справжню складність ролі завгоспа в поході, коли це 1 людина.)
День 1. 15 жовтня
А давайте для хорошего настроения вместе БАХНЕМ!!
Олександр, перед набором висоти 200 м на Великий Верх
(Інтел: Сьогодні наш маршрут – з Воловця через г. Плай на г. Великий Верх, і потім спуск до верхніх галявин водоспаду Шипіт.)
Потяг запізнюється приблизно на годину. Перепаковуємо рюкзаки: намети записуються в групове спорядження, вказівка керівника – різниця в 4 кг між вагою групового спорядження у дівчат і хлопців. Сергій, свіжепризначений ваговик, вважає, що намет на 5 кг – неподільна одиниця. Маладьожь!..
Доречі, рюкзаки у нас найрізноманітніших розмірів, від 50 до 120 л. У когось навіть спальники і намети прикріплені зовні рюкзаків, дуги наметів, карємати ясна річ.
(Настьона: З власного досвіду, при розумному пакуванні, рюкзака на 50-60 л абсолютно вистачало і ще залишалось місце забрати частину ваги в учасників з набитими рюкзаками 80+ л:))
На вокзалі зустрічаємо решту нашої групи з двох людей. Випадково виявлений коньяк у недосвідчених учасників переливаємо зі скляної тари в пластикову. (Сергій: Тоді ми ще не знали, що це лише вершина айсбергу…)
Побажали завербованим туристам успіхів, швиденько докупились в магазині та й пішли в путь. Цікаво було спостерігати за нашою “молоддю” – у декого, наприклад, поясний ремінь висів, як бляшка у солдата останнього тижня служби в армії.
На першому привалі наробили дринів на групу, штук 10. Намагались регулювати рюкзак Косячкова, який той віддав Насті.
Позважували рюкзаки учасників, при цьому засікли в одного з них цукор у здоровезній скляній тарі з-під кави. Жах. (Настьона: І сміх. Взагалі було невелике відчуття початку табірної зміни в дитинстві. Майже нікого не знаєш але всі копошаться і наче щось роблять. Ми з Сєрьожою не копошились, бо мали палки, і розмовляли про те, чому ходимо в походи. Він сказав, що це дозволяє йому винирнути з робочої і міської рутини і не відповідати тиждень в чатах. А я просто душею дуже люблю гори і ходити в них і ніяк це логічно не пояснюю.)
Сьогодні тимчасовим керівником виступає Аня, до слова. (Настьона: Ані випала непроста роль, бо, як виявилось потім, в походах спортивних вона ніколи не була, хоча виглядала в усій ситуації дуже впевнено. Керівництво провела майже без замінок, було відчуття, що хтось більш менш контролює маршрут.)
Періодично фоткаємось на фоні осінніх краєвидів; Оксана, як істинний геолог, дивиться в іншу сторону тропи, на виходи піщаника під буковими лісами. (Сергій: До речі, десь у рюкзаку у неї притаївся молоток, то ж це вона дивиться не просто так…) (Настьона: Далі в поході Оксану дуже засмучувало те, що на переходах не вистачало часу розбити і роздивитись все каміння. Засмучувало навіть до рівня сварки на несправедливість таких нелюдських умов:))
На переході призначили Машу екологом, взамін іншого учасника, який в похід не дійшов.
Невдовзі вийшли з зони лісу неподалік від г. Плай, яку далі траверсували. Невдовзі стали на обід. В меню: ненормована кількість сала, злий луганський часник, трубочки по дві з половиною штуки. Трохи часника з салом приникали до вечера, де мав бути борщ. (Сергій: Погода була дуже приємна, яскраво світило сонце, незначний вітер дозволив досить швидко закип’ятити воду на чай.) (Настьона: Здобули перший досвід створення щепок і застовування їх в турбопічку з мінімальним обпіканням пальців.)
Після обіду штурмували Великий Верх. На узбіччі спостерігали перший в сезоні сніг. Зліт – метрів 350. Як для першого ходового дня для новачків – мабуть, трохи давить. Спостерігали також за місцевими, які тут збирають ісландський мох.
Нагорі пофоткались. Зненацька звідкись виникає неучтьона шоколадка – нарікли перевальною і тут же захряцали. (Настьона: Виникла вона навіть дуже не зненацька, а від Юлі, яка якимось дивом кожен день викладала з рюкзака певну кількість неучтьонних солодощів і перевальних шоколадок.)
Невдовзі почали спускатись до Шепіта. Спуск крутенький, Саша почав практикувати спуск спиною вперед, бо так пальці не впираються в черевики. В цей же час Настя закликала: “Ты идешь к еде, а не ко мне!”, “Ты обещал, что в лесу будет ровная дорога, как в парке Партизанской славы – и где она?”, “Это какая сложность, единичка? Я хочу нулевую!”. (Настьона: Яскраво світило сонце і вдалось зарядити телефон від переносної сонячної батареї Паштєта, яка кріпилась до рюкзака і давала відчуття перебування у 3022 році.)
Замикаючі спустились трохи пізніше основної групи.
Цікавий факт: Оксана не просто перший раз ночує в сшивці – взагалі перший раз ночує в наметі. Подивимось, як вона прокоментує свій перший досвід.
(Настьона: А от я перший раз ночувала в зшивці. Знала, що складно витримую сон в здавлених умовах, але пообіцяли, що буде тепло і я погодилась. Аня, з якою ми не були знайомі до походу, в першу ж ніч закинула на мене руку і ногу, і в мене вже тоді перехопило подих і почалась “акуляча паніка”, що не можу вільно рухатись. Все ж таки саме так спати я не змогла, тому попросила Аню наступної ночі грітись просто поряд. Було дійсно тепло і після цього походу я дуже радісно сприймаю зшивки (без закидування рук і ніг) і намагаюсь частіше в них потрапляти.)
(Інтел: На вечерю сьогодні – смачний борщик. Несподівано для себе я вперше за багато років тяг в категорійному поході для нього свіжі капусточку, картопельку, моркву і т.п. Сушити овочі для “одинички”? Ні, не чули! 🙂
Пройдено за день 13.75 км. ЧХЧ (чистий ходовий час) – 8:06.
Координати табору 48.648173, 23.256422
)
День 2. 16 жовтня
А кто с кем спит? Ну мне просто интересно…
Олександр
Підйом чергових (обидві з мого намету) – 7:30, сніданок – 9:00.
Об’явилась кішка, яка гайсала по всьому табору, гралась та крутила кульбіти з мишкою.
(Маш Маш: З мишкой (ймовірно) яка прогризла сітку в моїй палатці і згризла цукерку (хоча поруч були сир і ковбаса).) Підходив також чувак, з “загону Боба Марлі”, який живе тут без грошей тижні три – збирає ягоди, вимінює на харчі у людей. (Сергій: Також він збирає тут гриби, і далеко не всі з них для втілення голоду, тому він дуже веселий.)
Доречі, сьогодні керманич Сергій Ялосоветський (не той, що Сівка).
Збори затягнулись до 11:00. В цей час переграли трохи маршрут за моєю ініціативою – замість підйому тим же шляхом, що і був спуск, вирішили піти буковою стежкою через гірськолижний підйомник. Пропонований підйом в теорії трохи пологіший, але довший близько на 500 м.
Перша ділянка – красива, в букових лісах; далі стежка йде серед вже звичних поліетиленових шалашів, через струмки, врешті-решт приводячи до чайовні, де, окрім власне чаю, наливають глінтвейн. (Сергій: Досить багато туристів ним спокусилися, через що група трохи затрималася.) Пасмурна погода спонукає зупинитись. Тут вже багацько людей, які гуляють туди-сюди без рюкзаків, сьорбають щось зі своїх стаканчиків і взагалі всім своїм виглядом спокушають.
Попереду – 300 м підйому на Гембу, яка стоїть в тумані. Чим вище ми піднімаємось, тим більше стихає гамір. (Настьона: Йти ставало все складніше: не видно вершини гори, все в вологому тумані, туристи з джипами теж не покращують настрій. Рюкзак сильно давив на плечі і йти приємно не було. Але такі частини маршруту теж бувають і мають сприйматись природньо. Проходячи їх потрапляєш далі, у нові місця і гори, у нову погоду.)
Як у фільмі “Мгла”, у тумані інколи проносяться яскраві джипи “Мішаня” і “Толян”, беззвучно з’їжджають мотоциклісти з вимкненими двигунами, пролітають і зникають у хмарі парапланеристи. Прилітають такі, тихо пливуть в десяти метрах від землі і улітають в туман.
Ремарка: Туровська – богиня мотивації!
Потроху піднімаємось. На вершині прохолодно, швидко їмо чергову шоколадку та гріємось паровозиком. Неочікувано зустрічаємо інших наших клубівців – Антона, Наташу, Юру, Сашка, Льошу і ще якогось бородатого чувака. Позичаємо їм прапор для фото. Видимість на хребті – 40 м.
Далі – приблизно 1,5 години переходу через Жид-Магуру, до джерела з обідом. На обіді на якийсь час розвиднілось, показуючи панорами навколишніх гір.
(Настьона:
“ – А ви в гори ходите?
- Ні, тільки показуємо.
- Красівоє.”
)
Довго варили чай, холодно. (Настьона: Довелось використати трішки магії, трішки афірмацій, багато віри у власні відьмацькі сили і карємат, що став вітрозахистом.) Мало не забули нагодувати одну учасницю – культури одразу ділити пайку на кількість людей у чергових ще немає.
Вийшли з обіду близько 16-ї години, 6 км попереду. Стає ясно, що по світлому стати на ночівлю не вийде. Через 3 км розділились – авангард побіг вперед, хоч якось по світлому вибрати місце ночівлі (Інтел, Аня, Руслан, Юля, Міша). Решта пішли максимально всі разом, з ліхтариками, намагаючись тримати дистанцію не більше 3 м.
Для підйому бойового духу співали пісень. В табір прийшли по темному, в той час як багаття вже було розведено і почалась робота з приготування вечері. Був суперський плов, психологічні тести від Маш Маш. Також вечір запам’ятався ще одною скляною тарою у Саші і Насті (банка з медом), їх же чугунною мискою, а також тим, що “Міша з Русланом довго перед сном вошкались, а потім ще й хропіли” ©. (Настьона: Майже перший досвід пиляння дров для вогнища. Займались жіночою командою, і так майже до кінця походу. Паштєт в якийсь момент дав прізвисько “любітєльніца попіліть”. Підходить, запам’ятала.)
(Інтел:
Пройдено за день 12.8 км. ЧХЧ – 5:54.
Координати табору 48.575904, 23.323625
)
День 3. 17 жовтня
-Серега, ты далеко там стоишь?
-Не знаю, вроде тут стою.
Невідомий учасник
Ранок – доволі швидкі збори, вихід о 10:05. План на день – близько 10 км. Сьогодні нас веде Настьона. (Сергій: До речі, вона єдина з усіх керуючих змогла запланувати вихід о 10:00 та вийти о 10:05, це дійсно неймовірно вражає.) (Настьона: Да!! Пишаюсь цим досі. Вийшли в 10:06. Записуйтесь до мене в майбутні походи:))
Дорога кілька разів перед невеликими вершинками розходиться на траверси і підйоми – десь траверсували, десь підіймались. На другій годині ходу: “Через 3 минуты подъем!” – “Так мы и не спали!” Один з підйомів доволі різкий, спуск – ще різчий; передні бігали забирали рюкзаки у задніх для пришвидшення. (Настьона: Бігала за рюкзаками я. Отримала після того пораду від Інтела, що так краще не робити, бо керівник не має фізично втомлюватись сильніше від групи, адже на ньому ясний розум і відповідальність за прийняття рішень. Дуже з цим згодна, завжди пам’ятаю.
Було певне відчуття провини, що повела групу не легким траверсом, а через гору. Бо маршрут на день був легкий і “ми ж в Карпатах не щоб траверсами ходити”. Але вважаю, що це був хороший досвід і тренування спусків по камінню і сковзкому листю. І викриття слабких сторін групи, про які важливо було знати.)
Місце обіду – перевал Присліп, з кам’яним хрестом; шукали тут воду, але джерело висохле, тому зробили фото і пішли далі. За 600 дійшли до полянки, поруч знайшли воду. Наше з Ірою чергування пройшло без проблем. Маш Маш читала про русинів, лемків, бойків і взагалі вона у нас культуролог. (Сергій: Так і не зрозумів, хто є хто, та чим одні відрізняються від інших. Колочавський експерт з історії теж не дуже прояснив цей момент, але залишив у мене враження, що це вже років як 50 зовсім не актуально.)
Внєзапно виясняється, що Міша підспівує мені шансон! Я відкрив ящик Пандори…
Протопали до ночівлі, але трохи промахнулись по карті, тож довелось пройти ще 1,5 км. Попутно перед черговим значним скиданням висоти влаштували фотосесію, в тому числі на “омхуевшем камне”. Ксюха в захваті від каменів, хоче всіх їх забрати з собою; таскає з собою кирку Мазка для відколупування і розковиряння найцікавіших. Говоримо з Ірою і Ксюхою про вакцинацію, хто як хворів, хабарі за липові ковід-сертифікати тощо.
(Настьона: Валялись на привалі на моху. Готувались до незапланованого останнього переходу в 1.5 км. Мене намагались підкупити медом і горіхами, щоб продовжити привал ще на 5 хв. Мед і горіхи взяла, але привал не продовжила. Записуйтесь до мене в майбутні походи!)
Місце ночівлі сьогодні – полонина Кук. Зварили суп замість каші на вечерю (3 кг гороху, 2 кг тушняка, свіжі овочі – капець!). Обговорили керівництво Сергія вчора та Настьони сьогодні. (Настьона: Було приємно і важливо почути позитивні відгуки! Дякую, команда!) Завтра важкий день – мінімум 20 км, керівник – Сівка Бурка, підйом о 7 і вихід о 8, набір 350 м і спуск кілометр фіг зна як.
Людей майже не бачили – тільки одного пішого вранці біля табору, кілька мотоциклістів і один екіпаж на баггі промчав туди-сюди.
“Красіво було, завтра буде повний місяць. А ще коник гарно пригав” – зі слів учасників враження за день записано вірно.
(Інтел:
Пройдено за день 11.19 км. ЧХЧ – 5.36.
Координати табору 48.504889, 23.394014
)
День 4. 18 жовтня
ААААААААААААААААААААААААААААААА!!!!!!!!
Руслан
Підйом – темно, як у {расизм} в дупі. Кашло залетіло швидко, близько 8:20 почали виходити з табору і накопичуватись біля джерела (400 м по дорозі далі). Аня в смішній шапці збирає ягоди, ну прямо як заєць в полі брусниці.
Коли така велика група як наша йде в одну колону, можна спіймати цікаву асоціацію: якщо вийти з колони і йти паралельно, то в якийсь момент згадується дитинство, коли в поїзді висовуєш голову з вікна і бачиш багацько вагонів один за одним. Практично гудок в голові починає свистіти.
Сьогодні парадом командує Сівка. Формує групу, відстаючих ставить вперед. Темп тримає, 3 км за перехід 40-45 хв. (Настьона: Класні, дисципліновані переходи. Оце справжній спортивний похід!) Другий привал – поле ожини, хочеш-не хочеш зупинятись довелось. Міша продовжує тероризувати шансоном (“а отаку пісню знаєш, ну, отакі там слова: …”; ну точно скринька Пандори, не інакше), найбільше потерпає Руслан. Кричить так, що навіть заїкатися перестає.
Періодично продовжую ловити флешбеки п’ятирічної давнини – гуляли тут з Максом Горпенюком в жовтні 2016-го. Обід – чітко після 4-го переходу на 12:00. З цікавістю розглядаємо червонокнижний інвазивний гриб квітохвісник Арчера, він же “пальці диявола”. (Сергій: Тхне просто жахливо.) (Настьона: Нас з Шумєйками відправили за водою У воді виявили маленьких крєвєток. Радісно принесли додатковий білок групі.)
Після обіду через півтора переходи звертаємо з хребта в ліс; зелений маркер, стежка слабо виражена, хоча й видно що прорубана і маркер свіжий. Невдовзі схил крутішає, зелений маркер в певний момент йде направо, а наша “стежка” – наліво. Доволі скоро починаємо йти просто по гребню пагорба, де простіше; група трохи розтягується. Такий собі “екшн” наприкінці дня. Вже видно будівлі внизу, вони стає вже ближче, але кут спуску все, бляха, крутішає. (Маш Маш: А в кінці непрохідні зарослі ще, які більшість группи подолала вже в сутінках (герої).) (Сергій: А в цілому, ми мали усі шанси спуститися по світлому, коли б трохи менше тормозили.) (Настьона: Стресовий останній спуск. Ще не звик до форс мажорів в походах. Хоча досвід нічних переходів після кошмариків є. Переживала за коліна, наклеїла тейпи, спускалась зигзагом. Насправді ситуація сильно критичною не була. Але ж ми новачки, треба попереживати для галочки:))
До насельонки спускаємось вже зовсім в потьмах. Після невеликої розвідки знаходимо місце для табору (Інтел: – Аня Туровська домовилась про нічліг на території Вучківського лісництва, де, схоже, саме на такий випадок є облаштована територія з великою альтанкою для пікніків.) Нічого не платимо, воду і дрова нам дають безкоштовно; навіть в магазин звозили. (Сергій: Це було дійсно круто – місцевий просто так нас підвіз, допоміг договоритися з володарем магазину, розважав нас бесідою; взагалі ми поїхали за хлібом, але купили в основному хліб в рідкій формі – десь літрів 15.)
Після вечері обговорюємо походи, геологію, події за день, вечірній треш. Тепло.
(Інтел:
За день пройдено 21.31 км. ЧХЧ – 7.36.
Координати табору 48.437589, 23.571312
)
День 5. 19 жовтня
Міша: *співає блатні пісні*
Дайте кто-нибудь изоленту, заклеить ему рот.
Руслан
*можна було б, тільки ізоленту несе сам Міша*
Коти лизали залишені без нагляду миски. Ну і ладно.
Ранкові збори знову довгі – плани вийти о 8:00 перетворились на факт виходу о 8:45. Попереду – майже 800 м набору висоти, 600 м спуску. Певно, спустимось сьогодні знов у сутінках, але це буде не так критично – дорога прийнятна, місце ночівлі шукати не треба, тільки прийти на місце дньовки в хаті в Колочаві. Починається дощ… і закінчується.
Переходимо трохи хиткий місток через р. Ріка; якщо на містку більше 5 людей, його може неслабо так хитати. (Сергій: І це дуже прикольно; якщо йти досить швидко і в ногу, то повне відчуття швидкої ходьби в потязі.)
Підйом нескладний, часто перемежовується бродами, але через всі є містки (жовтий маршрут). Є також джерело питної і мінеральної води (до якого деякі учасники непробачно довго ходили). (Настьона: Деякі… стало вперше зрозуміло, що не всі сприймають ієрархію пріоритетів в спортивних походах.)
Через пару переходів піднімаємось до місцевості Косів Верх. За переписом 1989 року тут жило 34 людини, в 2001 – 16. Зараз тут нікого немає, хоча Вікіпедія пише, що один житель досі тут мешкає. Присілок став щось на зразок дач для жителів навколишніх сіл. (Інтел: Яблуневі садки у присілку щедро обдаровують нас яблучками. Серед них трапляються навіть їстивні (з точки зору голодних на фрукти туристів.)
Попутно продовжується шансон від Міши, але Руслан сьогодні вже в навушниках; інколи я читаю вірші Єсеніна прямо на ходу.
Людей в присілку не бачимо, колиби деякі у непоганому стані, під замком; є кілька джерелець. Через пару переходів робимо обід на другому по карті джерелі (метрів на 25 вище його; перше було з поганенькою водою); але воду не добуваємо – якось вона тече глибоко десь під деревом і до неї не дістатись. Обід вже поділено, багаття розпалене, а далі також неясно, чи буде вода – тому компашка на чолі з нашою сьогоднішньою “командуючою парадом” Маш Маш вирішує робити обід “насуху”. В процесі ревізії знаходимо куплену ще вчора і невипиту літрову пляшку пива, яку героїчно несла Аня. (Настьона: Дрова поряд були геть сухі і сидіти було навіть жарко. Обід запамятався першим паштєтом і перекидуванням солодощів.)
До обіду ми набрали фактично весь наш кілометраж вгору; після 15:10 почали його скидати. Зелений маркер присутній, тропа в принципі читається. На шляху зустрічаємо колибу, але часу перевірити її стан не виділяємо – всім уже хочеться вниз. Учасників прямо манить вечірня баня, гарячий душ і можливість прання речей, тепле днювальне ліжко.
Деякі учасники продовжують спусктись ходінням “змійкою” або задом наперед – вірогідно, символи неправильно підібраного розміру взуття (Сергій: або профілактика проблем з колінами). Інтел розважає публіку зовсім нестарим і небородатим анекдотом про сильну ворону, а також віршами (Маш Маш: Алі Кудряшевої) (лінк).
Через 2,5 години спускаємось в Колочаву.
Найбільше асфальту радіє Аня.
За півгодини добираємось до нашої садиби “Під чертежиком”, що стане нашим притулком на трохи більше ніж наступну добу. (Настьона: Я встигла в душ перша!!! Радості повні штани.)
Вечірні посиденьки запам’ятались гречаним супом, іграми в показуху, черговими зайвими речами Саші і Насті (чайні ложечки!), вином (пива в магазині в цей час не опинилось), сауною далеко за дванадцяту та черговою порцією віршів у виконанні Інтела.
(Інтел:
За день пройдено 14.47 км. ЧХЧ – 6.54.
Координати садиби “Під Чертежиком” – 48.422044, 23.714063
)
День 6, 20 жовтня. Дньовка
Гори зліва, гори справа – вас вітає Колочава!
Сніданок запланували близько 10:20 – макарони з тушлом. Магазини тут працюють з 9:00.
Після сніданку засіли за обговорення нещодавнього керівництва Сергія Сівки та Маш Маш. Перше перетягнулось у розробку стратегії дій, коли світлового дня мало і він закінчується, розтягнення і розрив групи, неостаточна детермінованість траєкторії руху групи. В основному критикували більше Інтела через його хоч і правильні, але недопроговорені з Сергієм і групою дії, через що решта групи не розуміла що їм робити. Я також в деяких аспектах маю інші ідеологічні погляди на похід, про що з пропозиції Інтела і висказав (зазвичай такі розбори проходять вже після завершення походу, але Володя запропонував казати зразу, раз пішла така розмова). Так чи інакше, люди виговарювали всі питання, які в них сиділи за ці два дні – поведінка один одного, питання розвантаження учасників, нервування через обгони при спуску вниз і болях в колінах, необхідність дистанції між учасниками та ходіння в навушниках. Недостатність командного тону Маш Маш, занадто нереалістичні умови виходу з привалу і вплив думки інших учасників на власні рішення. Загалом, години дві провели за переговорним столом, і то, мабуть, не все сказали.
Врешті-решт, відправились на екскурсію в Старе село, близько 13:00. Екскурсія на пару годин – місцевий побут починаючи з середини 19 ст., вузькоколійка, боротьба УПА та історія до сьогодення.
Потім завітали у кафе “Жандармська управа”, де нормально так попоїли (Сергій: дуже смачний бограч), після чого з подач Настьони завітали до дерев’яного музею-церкви Святого Духа. Видзвонили і почекали хвилин 20 місцевого екскурсовода-історика.
От ви знаєте, можна просто розказувати про експонати, картини, події. Але інколи, нечасто, в житті трапляються такі екскурсоводи, для яких це не робота – це покликання, розповідати про свій дім, свою країну. Було просто дивовижно слухати від цього чоловіка історію цього краю, величних дерев на ґанку, самої церкви, яку збирали без цвяхів і кілька разів переносили з місця на місце (Сергій: через падіння хреста з церкви, наприклад). Однозначно рекомендовано для відвідування. (Настьона: Мені більше сподобалось обіймати декількасотлітні дерева, що росли на території церкви:) Ясінь взагалі був дуже хороший. А екскурсовод здався трохи нудним.)
Повернувшись до садиби, повечеряли (зачотна карбонара авторства Саші і Насті), пообговорювали плани на майбутні походи, попарились в сауні. Саша і Настя сьогодні відправили “Новою поштою” додому десь 15 кг зайвих речей (Сергій: і то мало) (на початок походу у Сашка було близько 33 кг в рюкзаку – нормально так скинули).
Завтра походом керуватиме Юля – підйом і сніданок призначається на 7:00, трансфер до дамби (близько 10 км) буде поданий на 7:45.
День 7. 21 жовтня
І собаки гавкають, і вітер носить, а караван йде.
Народна мудрість
Прокинулись, поснідали. Трансфер на 15 чоловік виявився… Фольксвагеном Т4.
Відправили перших 8 людей, ще 7 і Ксюша лишились в домі. Ксюха сьогодні їде додому за планом – робота. Шкода. Поки чекаємо, кілька разів граємо в дурня. (Настьона: В трансфері слухали дуже класні пісні і насолоджувались дорогою. Виходити з машини не хотілось.)
Зрештою, о 8:45 вертається трансфер і відвозить нас до дамби. Підйом середньої крутості; на ходу знов читаємо вірші, співаємо пісні. Наверху сьогодні обіцяють вітер до 30 м/с. Воду на обід несемо з Колочави.
На одному з привалів влаштовуємо роздачу забутих одними і взятих іншими учасниками труселів і шкарпеток. В останній зоні лісу перед виходом на хребет робимо зупинку 5 хв назбирати дрова для турбопічки, десь по півкіло на кожного. Далі підйом продовжується лисою і більш пологою частиною. Вітер посилюється.
На хребті знаходимо кілька бетонних труб, в які відчайдушно і з задоволенням волаємо пристойні і не дуже речі.
Між Малим і Великим Менчулами знаходимо прихисток пастухів, там і обідаємо. Випадково розливаємо так тяжко несену нагору воду, і після недовгих роздумів доливаємо зі знайденої місцевої 30-літрової каністри.
Після обіду піднімаємось на Менчул. На переході згадуємо Ксюшу, яку тут тільки так і здувало б, тільки камені в карманах рукавів і рятували б.
Знаходимо потрібну стежку (на MAPS.ME та OsmAnd тропи немає, хіба що на генштабівських і щось чисто номінальне на “Стежках та мапах”; але в реалі є, навіть наїжджена, принаймні деякий час). На спуску бачимо колибу, яка швидше нагадує чийсь недобудований заміський будинок. Будівля зачинена; поруч є колодязь.
Проходимо далі до невеликої церквушки, там відкрита підсобка місцевих робітничих – на підлозі наче поміститься вся група, є запаси дощової і чистої води; знаходимо навіть алкозапаси (Маш Маш: яка сила волі – жодної бутилочки не взяли). Тут і лишаємось. (Настьона: Від церквушки відчуття були не найкращі. Асоціації зі смертю, а не з чимось світлим. Інтел сказав, що скоріш за все вона і побудована тут на честь когось загиблого. Але варіант вибрано, ночуємо тут.)
За вечерею обговорюємо ідею, що нашим людським розвитком в довгостроковій перспективі керують гриби. Спостерігаємо за вогнями близьких сіл – Великої та Малої Угольок.
(Маш Маш: Пожарили грибочки, що назбирав Сівка Бурка, виявилися смачними.) (Сергій: Хто зна, як це на нас вплине у майбутньому, якщо нами такі керують гриби… Можливо, усі раптово забудуть цю теорію?) (Маш Маш: Настя розповідала про ліси та природу Карпат.)
При вкладанні спочатку не всім таки вистачило місця, і в якийсь момент здійнявся невеличкий ґвалт. Та скоро наче розпетляли і повкладались, вчергове послухавши перед сном трохи поезії. (Настьона: Спочатку раділа можливості поспати окремо на лавочці в жлобніку, а не з усіма купкою на підлозі. Дуже!!! Погане!!! Рішення!!! Більше ніколи!!! Замерзла як не знаю коли. Після того зі зшивки ні ногою.)
(Інтел:
За день пройдено 10.92 км. ЧХЧ – 4.54.
Координати табору 48.300664, 23.664905
)
День 8. 22 жовтня
-Передайте задним информацию!
-Обсуждают упавшее дерево. Галёрка довольна?
– Да.
Діалог майже замикаючих
Туман. Силуети виринають з повітря.
Сьогодні парадом командує Міша. Підйом почався о 6:00, хоча мав би бути тільки у чергових; та штани Інтела з невимкненим будильником внесли свої корективи.
Так як сьогодні всі спали “в одній упряжці”, то перезвон всіх хропаків лунав по всій будівлі. Зі сніданком трохи не вклались в таймінг, тож вийшли трохи пізніше запланованого.
Тримаючись правила “двоє ззаду”, починаємо спуск (≈ 6 км, ↓750 м). Стежка нехожена, але поки читається; видно, що її чистили років 5-7 тому. Поступово туман відходить. Букові праліси Карпат заворожують височенними масивними стовбурами. (Маш Маш: Багато папоротників різної форми, взагалі рослини відрізняються від східної частини Карпат.)
Через 3 км доходимо до попередньо можливого місця ночівлі – невеличкий навіс на місці злиття двох потічків. Рівного місця тут немає, зате є слизький (насправді ні) дерев’яний місток і фотозона.
На мапі намальовано, що стежка повинна бути по лівому берегу струмка; втім, на рельєфі дуже швидко залишки стежки губляться в ярах і власне струмку; невдовзі взагалі починають виринати мало не скельні виходи. Помічаємо на іншому березі навіс, який мав би бути над мінеральним джерелом. Бігаємо у розвідку – знаходимо стежку, пересохле джерело і пронумеровані невідомо нащо дерева. Переповзаємо на інший берег вбрід або по колодах, які накидали разом з Сівкою Буркою.
Вже близько 11-ї години дня. Маємо вибір: обідати через перехід, внизу спуску до Малої Угольки, або вже на Карстовому мосту (+2 км вперед і 300 м вгору від нижньої точки), куди треба ще й нести воду. Загальним рішенням зупиняємось на першому варіанті.
Метрів за 200 до насельонки знаходимо чудову полянку. Приймаємо водні процедури в потічку – тут навіть вода не така вже і холодна (Маш Маш: тааак, аж ноги зводила судома), та і в цілому день найтепліший з усіх. П’ємо різноманітні чаї – трюфельний, меліса. Покахонтас зазиває гарну погоду, гортаючись в диму та ритуально постукуючи по банці зі згущем.
Пообідавши, проходимо куточок Малої Угольки та повертаємо в сторону Карстового мосту: дорогу вказує синій маркер. Підйом поволі, тропа читається нормально. Перехід затяжний, 60 хвилин. В процесі підйому зароджуються зачатки віршиків і пісеньок для КВК, як-от: “Мертві бджоли не гудуть – вони вгору мовчки йдуть”, або, наприклад, ще таке:
Школьная пора, и при всякой погоде
Пропадали пропадом мы во дворах.
Через года вижу(слышу/чую) Пашины пчелки,
Значит в ПВД возвращаться пора!
Декому цей підйом дається непросто – вже другий день п’ється “Сорбекс”.
Міст прикольний. Робимо фотопривал на півгодини, збираємо камені для Оксани.
Продовжуємо підйом, ще метрів 100. На лісистій сідловинці знаходимо цікаву будку з восьмигранником в основі, з пічкою. Після невеликого привалу продовжуємо рух. Часом трапляються цікаві білі камінці (щось на “а” наче… альбіт, чи шо, чи кальцит, хз) (Маш Маш: Ангідриди); інколи при битті одних камінців об інші можна висікати іскри.
Спускаємось донизу. На спуску помічаємо скелі, які можуть бути потенційно цікаві нашим скалолазам. Зараз, в принципі, нам би просто знайти рівне місце і дрова з водою. Дійшли до мінерального джерела (по карті), яке наразі виявилось просто болотистою калюжею. Сутеніє. Тулимо далі вниз, в якийсь момент довго чекаємо Сашка – той вирішив таки назбирати кружку мінералки. (Настьона: Йти замикаючою в той день було складно. Загальна втома накладалась на пориви Сашка відставати від групи, коли вже починало темніти. Тим днем не пишаюсь, психологічно не витримала.)
З останнім світлом знаходимо поляну, де тропа змикається з зеленим маршрутом на печеру “Молочний камінь” – тут і падаємо.
Я черговий, але більше координую, ніж сам роблю – рєбята виручають. Робимо сирний супчик по рецепту Ванесси – виходить дуже смачно. Говоримо про керівництво Юлі і Міши.
Володя починає читати Горького Лука, але починається невеликий дощик, і народ розбігається по наметах. Дехто перед сном просить розказати улюблений вірш, і неочікувано чує у відповідь читання поеми Єсеніна “Черный человек”. (Настьона: Я вже забралась спати в зшивку до Ані, і тут згадую про прогноз дощу на ніч, а ми зранку чергуємо і в перспективі – з мокрими дровами. Ну ні, так не піде. Вилажу зі зшивки, кажу Серьожі так і так, беру рейнкавери і дощовики, згрібаємо дрова в купу (деякі прийшлось розпиляти) і все накриваємо. Інтел адабряєт. Задоволена іду спати. Дощу не було.)
(Інтел:
За день пройдено 11.46 км. ЧХЧ – 7:18.
Координати табору 48.251182, 23.671599
)
День 9. 23 жовтня
«Настя, ты такая внезапная. Только что спала в палатке, а уже пилишь дрова.»
Сергій
«Ты прям мой покоритель пещер!»
Настя
До цивілізації і точки збору залишається 2 км, звідки нас заберуть о 13:00. Отже, у нас є час на сходження до печери. Доречі, сьогодні нашим днем рулить Саша.
Після сніданку, під час зборів, розказую деяким новачкам, що таке дійсне членство в клубі і нащо воно треба. Ну так, на майбутнє. Троє (Міша, Алла, Руслан) лишаються в таборі.
На підйомі деякими учасниками знову жується “Сорбекс”. Підіймаємось повз величезні скелі, що навіть мають місцеву назву “Велика Копиця” – кряж висотою метрів 80. Присутні в групі скелелази одразу пробують снаряд на практичність. (Інтел: Скеля дійсно виглядає досить перспективною – метрів 80 з середньою крутизною близько 70͒⁰. Але знаходиться на території біосферного заповідника, тож можливість її використання в якості скеледрому незрозуміла.)
Трохи збиваємось з шляху, але все ж знаходимо правильний напрямок і потрапляємо до печери. Печера класна, немаленька, різноманітна. Відколупуємо кілька шматків. (Маш Маш: Таке відчуття, що печера з золота (так грають на світлі камені, вкриті краплями води.)
Вниз першою йде Настя – зранку з іх з Сашею намету ми чули “Саша, мне снился Лондон” і, очевидно, цей спогад цивілізації не дає їм спокою. Спустились без особливих пригод, хіба що Іра покалічила свою трек-палку, а я свою погнув. Ну таке. Зібрались та й рушили на фініш, попутньо збираючи напівдикі яблука.
Пройшли КПП з наглядачем нацпарку, де той безуспішно намагався стягнути з нас грошей. Чекати на машину стали неподалік від чергового джерела мінеральної води (можливо, найсмачнішої за всі дні походу). Тут зробили і фінішне фото походу.
Водій прибув близько 14-ї години. Через хвилин 10 після від’їзду чомусть вирішуємо перепитати “А вы же Миша?”
Водій Міша в процесі їзди намагається вирішити обмеження, які після 21 жовтня накрили всю транспортну галузь. Дзвонить комусь: «Петрович, а ти не годен мене там від руки вписать кудись в чергу на сертифікат шоб не приставали?» За його ж рекомендацією, перед Тячевом зупиняємось на попоїсти в місцевій таверні “Світанок мрії” (Сергій: в Жандармській управі усе було набагато смачніше, а також значно більші порції); замовлення зібрали ще в автобусі та телефоном продиктували, щоб було більш оперативніше. (Маш Маш: Чомусь більша частина відвідувачів зникла в процесі нашого візиту до таверни.)
Далі все стандартно – вокзал, ніштяки в придорожніх магазинах, розбір польотів в потязі. І плани на наступні подорожі. (Сергій: Дуже дивно, але в нас залишилося зайве пиво, яке купували на потяг. Дуже, дуже дивні речі відбуваються!)
(Інтел:
За день пройдено 5.36 км. ЧХЧ – 4.30.
)
Місце для підсумкового слова учасників (за бажанням)
(Настьона: Похід вийшов дружнім, сонячним і дав потрібний початковий досвід. З великою вдячністю до керівників і команди повертались в Київ. Це стало початком відчуття себе частиною турклубу, яке досі росте. Ходіть в Золоту Осінь! Воно того варте.)
Частина 3, додаткова
Трек
Аптечка, групове і особисте спорядження, меню, чергування, фінанси
Хронометрія походу
© Паштєт, 2021 р.
