Вело(недо)Трахтемирів 2020,
або розповідь про перше керівництво людини-закуски
похід відбувся - в травні 2020 р.
замітки написані - в серпні 2020 р.
дописано решту - в листопаді 2020 р.
опубліковано - в грудні 2020 р.
Я чомусь довго не міг написати хоч щось схоже на звіт. Не давалось, думки не складались в слова. Вже і покинув цю справу, вирішив - грець із ним, буде похід без звіту. Захистились - то і добре, в характеристиках людям все написав. Але хробачок всередині таки інколи мене буравив за незакритий гештальт.
У липні-місяці ініціативні люди почали робити альбом з сторінками клубного життя, де збирали інформацію про пройдені походи за останній рік. Зібравши усі свої сили, я написав вижимку спогадів на півтори сторінки. Ці кілька абзаців і стали основою для цієї роботи, яку-то і звітом важко назвати - занадто мало інформації. Але після написання ще трьох звітів за останні три місяці я таки зрозумів - треба. Хоча б для того, щоб дати можливість іншим написати своє бачення того походу, який відбувся так спонтанно і ще більш несподівано став моїм першим досвідом керівництва. Ну і для щоб було для історії на сайті турклубу, як інакше)
Текст писали і доповнювали:
Павло “Паштєт” Надточий - основа
Люда - колір фіолетовий
На згарищі планів через карантинні обмеження спонтанно виникла ідея ненав'язливої велопокатеньки до Трахтемиріва і назад, днів на 5. Згодом ідея еволюціонувала в ідею категорійного походу, а на мене впало моє перше керівництво. Поряд були люди, які мали велосипедний і туристський досвід на порядок більший за мій, що робило сам похід простішим, а моє керівництво ним - нервовішим. Майже кожне рішення перепитувалось, на кожному кроці недовгого планування було "а у нас зазвичай так не роблять" та "давай краще зробимо ось так", що часом вибішувало до бажання видалитись з походного чатіку (не знаю, чи було видно оте моє зашкварне кипіння, чи ні) (Люда: трохи відчувалося, але як же добре, що таки лишився!).
...Ідею походу подав Дмитро. Після недовгих роздумів, а також переносу походу з перших травневих свят на другі через несприятливу погоду загальна кількість зацікавлених осіб зросла до десяти.
Оскільки категорійного і некатегорійного досвіду у всіх учасників вистачало, зацікавленості в офіційному випуску в МКК та накладанні додаткових зобов'язань особливо ніхто не проявляв. Крім мене, бо я чомусь переживав за зниження кількості категорійний клубних походів в цьому році через карантин.
Ініціатору - і прапор до рук. Дмитро взяв на себе роль штурмана та намалював маршрут, я підготував маршрутну книжку та роздав ролі за бажанням одних учасників та згодою інших.
№ п/п | Учасник | Роль |
1 | Надточий Павло | керівник |
2 | Коваленко Людмила | фінансист, хронометрист |
3 | Самійленко Юлія | культуролог, медик |
4 | Романенко Дмитро | штурман |
5 | Школьна Олена | менеджер по харчуванню |
6 | Колотуха Ігор | зав. спорядженням |
7 | Минциковська Марина | еколог |
8 | Удод Олексій | менеджер по ремнабору |
9 | Здоревський Олексій | |
10 | Сорокін Юрій |
Маршрут походу передбачав наступну нитку:
м. Київ - с. Хотів - с. Лісники - с. Ходосівка - с. Великі Дмитровичі - с. Тарасівка - м. Обухів - с. Дерев'яна - с. Трипілля - с. Халеп'я - с. Витачів - с. Стайки - с. Гребені - м. Ржищів - с. Балико-Щучинка - с. Ходорів - с. Дударі - с. Малий Букрин - с. Великий Букрин - с. Луковиця - с. Григорівка - с. Бучак - с. Бобриця - с. Грищинці - с. Шандра - м. Кагарлик - с. Слобода - с. Черняхів - с. Долина - с. Козіївка - м. Обухів - с. Нещерів - с. Нові Безрадичі - с. Підгірці - с. Ходосівка - Конча-Заспа - "Сталінське метро" - м. Київ.
За кілька днів до походу почали сходитись хмари вже над новими датами - обіцяли дощі та грози. В останній день перед початком приймається рішення відтермінувати запуск на одну добу (в день старту з такою ж самою рекомендацією приходить повідомлення від МКК) - таким чином, їх лишається чотири. Стає очевидно, що побувати власне на Трахтемирові ми не встигаємо (під'їхати бусіком влом і дорого, електрички не ходять, а на роботу у вівторок всім як штик треба бути). Та і чотири дні на похід, який має бути мінімум 250 км (попередній варіант на п'ять днів по бажанню МКК був взагалі формально перепланований на шестиденний) - дуже впритик. Може, покататись до Київського моря? Категорійність події репала по швам…
Врешті-решт, було вирішено їхати таки на південь і не паритись: скільки накатаємо - стільки і буде. Можливість не поїхати на сам Трахтемирів була передбачена маршрутом.
Після таких трагічних та емоційних обговорень в чаті, здавалось, на свіжому повітрі все буде спокійно і розмірено.
Втім, в самому поході нудно також не було…
Виїзд затримався на 40 хвилин - незважаючи на перенос старту на більш пізню годину (10:00) і мої неодноразові прохання капслоком НЕ ЗАПІЗНЮВАТИСЬ.
Через Голосіїв виїхали з Києва та і помчали Київщиною.
В парку на півночі м. Обухів набрали води з джерельця; десь там поряд стали на обід. Тут до нас на форсажі докрутив Юра - гроза доріг допрацьовував в Києві першу половину дня.
Трипілля, Халеп'я - більш-менш без пригод. Побували на набережній з виглядом на промисловий комплекс та подивились на Дніпро з ґанку Київського обласного археологічного музею. Невдовзі докрутили і до місця стоянки.
На ночівлі біля озера Лісових духів зустріли знайомих Льоші, яких той не бачив кілька років. Походи об'єднують)
Ревізія виявила зранку кількох кліщів на учасниках походу. Поблизу Витачіва - неймовірно красиві панорами Дніпра (щоправда, мало пристосовані для добирання до них велосипедами) (Люда: гарно пам'ятаю той підйом! І відчуття, що то було недарма - цей день для мене точно був найбільш приємним для очей. Треба якось повторити) ). У самому Витачеві відвідали млин та альтанку.
Сьогодні у одного з учасників - Льоші - день народження. Подарунок у вигляді велобаулу урочисто вручили вже після походу, на гулянці велосипедистів:)
Далі було кілька магазинів та кілька десятків асфальтованих доріг, як в кінці-кінців привели нас до с. Балико-Щучинка. Тут знаходиться помпезний меморіальний комплекс "Букринський плацдарм", куди ми потрапили якраз 9 травня. Побродивши тут десь із півгодини, трохи відходимо в сторону та готуємо обід на турбопічках (Люда: такий контраст - туристичне місце, куди приїжають на машинах подивитись і назад. А в сотні метрів на галявині - затишне вогнище, велосипеди і друзі).
Тут ми остаточно приймаємо рішення не крутити педалі як прокляті, аби тільки доїхати до Трахтемиріва, та ставимо за ціль ночівлю поблизу Ходоріва.
Невдовзі - заїзд вологими лісовими ґрунтами та ночівля у зарослій ложбинці, десь між Грушівом та Дударями.
Ввечері відбулась неординарна подія - вилив Людою повного казана кип'ячого супу на свою ж ногу з послідуючими опіками другого ступеня… занадто слабо, щоб її спинити (Люда: суп був смачним... точніше, його залишки в казані). Було невідомо, чи зможе вона продовжити похід, тож одразу були проопрацьовані кілька варіантів евакуації учасниці, які, на щастя, не знадобились (Люда: дуже вдячна усім, хто допоміг чіткими вказівками, що робити відразу після опіку. Від того болю мозок просто вимикається і не розумієш навіть того, що треба якнайшвидше прибрати облитий одяг чи взуття і охолоджувати шкіру).
А Юра позбавляється від чергового кліща оригінальним способом - відрізаючи його нафіг разом зі шматком шкіри.
Це не люди - це просто монстри якісь.
Також вже на стоянці до нас докрутив педалі Тьома Кучма - просто потусити з нами, на один наступний день.
Сьогодні ми мали б заїхати власне на Трахтемирів, але через затриманий по погоді старт залишили півострів на кращі часи.
Подивились на дрібні закинуті злітні смуги малої авіації - бур'яни повільно, але впевнено відбирають територію у бетону. В цей день ми вийшли з ночівлі раніше і прийняли рішення дещо зменшити кількість ґрунтів на маршруті, тож після обіду з'явився час на перегляд недобаченних снів.
Кілька десятків кілометрів асфальту та ґрунтівок - і ми на мальовничому місці ночівлі з шикарним виглядом на озеро та с. Козіївка (Люда: проїхала потрібний поворот і спустилася з вітерцем аж до озера. Красиво, але повертатися довелось довго і вгору). На місце ночівлі заїхали через майже приватні ділянки з незавершеним будівництвом заміського будинку; сторож люб'язно надав нам шланг для наповнення пляшок водою на вечерю та сніданок. Ще й дров хотів підкинути. Втім, тут також є джерельце з водою, в пару сотнях метрів.
Цього ж вечора до нас в гості заїхала Оля Настенко з вже недалекого Обухова, чому ми були дуже раді. На цей вечір нас 12, майже як місяців; але ще до ранку Артем поїде по своїх справах.
Від думки, що завтра ми вже вернемось додому, ставало трошки сумно (Люда: але еклери, які привезла Оля, трохи відволікали від смутку).
У цей день я наочно побачив, що стається з кофеїнозалежними людьми, коли вони не отримують зранку порцію свого наркотику. Просто жах.
Виходили з табору іншим шляхом, аніж заходили - вирішили спуститись до власне озера. Територія навколо нього - приватна: тут розводять рибу та запускають рибалок.
Проїжджаючи знову через Обухів, відвідуємо місцеву гору Педину, звідки відкривається непоганий вигляд на місто. Після цієї невеличкої екскурсії наші з Олею шляхи на сьогодні розходяться.
Цей день виявився багатим на ремонти: спочатку у Ігоря зрізався болт кріплення багажника; невдовзі у мене зламалась стійка багажника, а під кінець дня Олена пробила колесо. Через таку кількість позапланових пригод ентузіазм докручувати до Києва ґрунтовими дорогами потихеньку згасав, тож на превеликий жаль (в першу чергу штурмана) від шматка дороги по Жуковому острову довелось відмовитись.
В Ходосівці забігли на Планерну гірку - популярне місце польотів та споглядань на навколишні простори.
Проїхались по Конча-Заспі, подивились на симпатичне озеро Відро та віднайшли старе клубне місце поблизу озера Шапарня (Люда: ностальгія така за першим моїм ПВД з ТКУ аж 13 років тому! Шкода, що вже не їздимо туди…).
Невдовзі виїхали на шосе і вже за годину завершили маршрут біля Фуршету на Видубичах.
Незважаючи на складнощі, похід було визнано успішним та цікавим. Відпочинок від карантинного міста цілком вдався, а деякі учасники вперше (і, думаю, не востаннє) отримали довідки з досягненнями у велосипедному туризмі.
Маршрут
Пройдена нитка маршруту має такий вигляд:
м. Київ - с. Хотів - с. Лісники - с. Ходосівка - с. Великі Дмитровичі - с. Тарасівка - м. Обухів - с. Дерев'яна - с. Трипілля - с. Халеп'я - с. Витачів - с. Стайки - с. Гребені - м. Ржищів - с. Балико-Щучинка - с. Ходорів - с. Грушів - с. Тулинці - с. Шандра - с. Потік - с. Бурти - м. Кагарлик - с. Леонівка - с. Черняхів - с. Долина - с. Козіївка - м. Обухів - с. Нещерів - с. Нові Безрадичі - с. Підгірці - с. Ходосівка - Конча-Заспа - м. Київ.
Всього - 274 км, набір висоти 2726 м, скидання висоти 2794 м.
Ремонтні роботи
В поході були зламані болт кріплення багажника, стійка багажника, пробите одне колесо, лопнула спиця. З загального ремнабору нічого не використали, обійшлися індивідуальними.
Використана аптечка
В ходу були пінцет для виймання кліщів та хлоргексидин для обробки.
Для лікування опіку використали хлоргексидин та три рулони бинтів, а також для зменшення больових ефектів - ібупрофен 2 рази по 2 таблетки.
Висновки по спорядженню
На групу з 10 осіб рекомендується мати більші казани (у нас наче були на 5 та 7 л).
Висновки по фінансам
Витрати на їжу на кожного учасника склали 279 грн.
Висновки еколога
Екологічний стан тим краще, чим далі від населених пунктів. Споконвічне населення згубно впливає на навколишнє середовище, викидаючи відходи на узбіччя доріг та прилеглі до сіл ліси. Особливо агресивні представники місцевої фауни похилого віку зустріли нас у Витачеві з вигуками “тільки туристів нам тут не вистачало!”. Еколог рекомендує триматись подалі від цієї фауни, з метою зберегти душевну рівновагу та екологічні стосунки всередині похідної групи.
Мандруйте велосипедами з ТКУ - це пізнавально, просто та весело!
Додаткові фото- та відеоматеріали
© Паштєт, 2020 р.
