“Паштєт продакшн” представляє:

Водний похід по Сейму, I категорія обжерливості,

або “Як тепер назад полюбити піші походи…”

Ініціатор та керівник - Паштєт,
а це - його ж коментарі;

колір такий - Косячков,

колір такий - Оля,

колір такий - Натаха,

колір такий -Тася,

колір такий - Альона,

колір такий - Тарас,

колір такий - Даша,

колір такий - Марія,

колір такий - Настя

колір такий - Льоша.

Прелюдія

Якось в одному зі звітів я писав, що мені буває досить важко зафіксувати в тексті події в тих походах, де між людьми значну частину часу існує певна фізична дистанція, що перешкоджає спілкуванню - водних, велопоходах. Проте якщо над собою працювати, а також пам'ятати, що звіти - це кльово і допомагають прийдешнім поколінням (принаймні я так сподіваюсь), то руки доходять навіть до них. Сподіваюсь, капітани і матроси цього походу допоможуть мені з написанням таких собі “подорожніх заміток”, які будуть цікаві та пізнавальні для оточуючих, а також опишуть тут свої емоції від походу, які буде приємно перечитати самим через деякий час.

Спочатку трохи про ідею. Десь в кінці серпня я почав думати над тим, щоб сходити в якийсь похід в другій декаді жовтня. Обговорювались варіанти Карпат та пішохідної одинички десь по рівнинній Україні як учасником, так і керівником. Паралельно з цим постало питання, як найкраще адаптувати в турклубі новачків цього сезону, що прийдуть до нас у вересні. З метою диверсифікації видів походів для якнайбільшого охоплення людей і відсутністю в календарі ТКУ водних походів найближчим часом вирішив провести саме такий, так би мовити, “Золоту осінь на воді”. Також була ціль не використовувати багато днів відпустки, та провести саме категорійний і разом з тим нескладний похід, що також схиляло в сторону байдарок.

На Мавпятнику 12-13 вересня почався набір бажаючих та визначилась цільова річка - Сейм, а також дати походу - з 10 по 14 жовтня. Прийом заявок тривав один тиждень і зібрав близько 30 бажаючих, з яких було відібрано 19 учасників у 8 екіпажах. В процесі підготовки через проблеми зі станом здоров’я два учасника відвалились цілим екіпажем та одну учасницю довелось замінити через ризики, пов’язані з COVID-19. Підсумковий перелік учасників виглядає таким чином:

Фото

Учасник

Роль в поході

Плавзасіб

Надточий Павло (к)

керівник

Таймень-3

Настенко Ольга

культуролог

Ковирьов Богдан

Воробйов Микита (к)

лоцман

Таймень-3

Косячков Олексій

лоцман

Оболенський Олексій (к)

фінансист

Таймень-3

Безуса Марія

Ісаєнко Тарас

Вінніков Віталій (к)

ремонтник

Neris Alu-3

Лагодинська Тася

Клещ Катерина

медик

Зледенна Наталія (к)

зам. керівника,

зав. спорядженням

Neris Valkure-2

Гищак Альона

логіст

Павлов Олександр (к)

Салют-2

Шевченко Дар’я

Менякіна Наталія (к)

зав. харчуванням

Neris Alu-2

Фількін Микита

Також, не в складі групи, але в якості автономної похідної одиниці, з нами подорожувала ще одна байдарка:

Фото

Учасник

Плавзасіб

Андрій (к)

Neris Alu-2

Анастасія

Маршрут будувався з урахуванням зручного під’їзду автотранспортом - від добирання електричками було вирішено відмовитись через нестабільність роботи залізничного транспорту в умовах локдауна. Також задля різноманіття в маршрут було включено ділянку Десни. Остаточна нитка виглядає таким чином:

с. Мутин - с. Заболотове - с. Жолдаки - с. Озаричі - с. Лисогубівка - с. Мельня -             м. Батурин - с. Обмачів - с. Кербутівка - с. Кнути - с. Мале Устя - с. Велике Устя -           с. м. т. Макошине.

Загальна протяжність - 153 км.

Похід розглянула Київська обласна МКК.

День 0

Виїзд з Києва призначили на 17.00 у п’ятницю, 9 жовтня. Більшість байдарок були попередньо звезені одному з учасників неподалік від м. Дарниця. (Натаха: Спорядження перед стартом зберігалось у мене, отже я на деякий час стала володаркою п’яти байдарок і деяких особистих речей учасників (навіть горезвісний непідйомний мішок з овочами, про який буде написано згодом). Мій кіт був у захваті від нового «атракціону», який з’явився на підлозі у кімнаті. Спочатку він просто обнюхував ті чохли з байдарками, потім лежав на них, стрибав, щось дря… але про це не будемо казати вголос…) Як завжди буває, знайшлись і "опоздуни" (Тася: бідного Оболенського засунули на гальорку, де він сумував…) (Альона: зовсім і не сумував, там же були ми! Правда, Льоша?) (Льоша: Так, я взагалі не сумував, адже там були ви :-) і смачна баночка пива від Нікіти :-) (Оля: та в нас гальорка (в традиційному розумінні цього слова) починалась відразу за водієм), через яких власне виїзд розпочався о 17.30 і приблизно на годину застряг у київських заторах.

В автобусі підписували маршрутну книжку, гортали "Сторінки клубного життя 2019-2020" та співали під супровід Косячкова (Оля: також спали).

В якийсь момент водій, очевидно, спробував нас утихомирити, вимкнувши світло і сподіваючись на неможливість грати в темряві - та куди там: у салоні заграла чайфовська “Зинаида”... (Оля: а народ загорланив з новим натхненням)

До потрібного мосту між Мутином і Новомутином доїхали близько 23:00. Ґрунтовка до води досить непогана, але перша її ділянка на з'їзді з асфальту вищерблена, тож водій їхати відмовився (Оля: майже впевнена, що водій відмовився від нашої гостинності завдяки “Зинаиде” і тікав, куди бачив). Довелося нести свої пожитки в руках 200 м в підлісок на схід від моста (координати). (Косячков: Довелося розвідувати річку, заодно набрав води, яку використали на помити овочі, зайшов подалі в Сейм і набрав свіженької, водичка тепла.) Бігавши на розвідку у темряві, поглянув на Сейм, але в темряві жахнувся - суцільні комиші і болото, а річки нема! Як ми будемо йти…

Перед виїздом було чітко поставлене завдання - байдарки збираємо одразу по приїзду, не дивлячись на ніч. Це рішення було продиктоване небажанням затягувати ранковий збір, враховуючи досить великий кілометраж на перший день та необхідність зсунути час підйому групи через пізній відбій сьогодні. Коли збирав байдарку помітив, що в комплекті два весла замість трьох - Олег, чому ти мені про це не нагадав? (Оля: Мені, звісно, стало сумно від цієї новини, але все ще несу Олегу пляшку якогось шампанського на подяку.) І це не кажучи вже про те, що, хоч я і збирав байдарки раніше і далеко не нові, але цей антикварний каркас побив усі рекорди, неначе вона була забута в десь Чорнобилі під саркофагом та іржавіла кілька років, їй-богу. (Тарас: Собирал байдарку первый раз. Но коллективный разум, и инженерное мышление победило! И для себя отметил, что в такой поход, если байда не новая, стоит брать кабель-стяжки! Это первое рем. средство. Нюансов при сборке много, но в целом собрали хорошо, хоть и не идеально!) (Льоша: Да, подтверждаю. Благодаря силе Тараса собрали байдарку достаточно оперативно!)

На момент приготування гречки (Тася: яка ретельно готувалася на воді майже без зеленого відтінку, бо ми з Олею змусили Косячкова набирати воду ще раз і подалі :D) майже всі байдарки вже були зібрані, а намети - поставлені. Відбулося знайомство групи один з одним (приблизно половина групи знала одне одного, але, наприклад, був екіпаж, люди в якому раніше одне з одним навіть не зустрічалися). Полягали спати між другою і третьою годиною ночі; загальний підйом призначили на 8 ранку, вихід на маршрут - не пізніше 10-ї.

День 1

Хтось кричав “Корови!”, але бурьонки пройшли поруч. (Даша: На щастя, з'явилися тільки уві сні) (Натаха: матюкі пастухів були досить реальні!) (Тарас: А вот моя соседка Маша, после этих криков, вскочила и куда-то быстро убежала!!) (Марія: Маша побежала спасать овощи на завтрак, оставленные возле палатки.) (Альона: Моє бажання в поході прокидатися зранку тільки після слів чергового “вода на КАВУ готова”, але цього ранку я прокинулась від крику “КОРОВИ!!!!”) (Оля: Всі так кричали “КОРОВИ”, що здавалось неначе це стадо ВЖЕ знесло з лиця землі наш табір, але назовні (ну коли я вже вилізла) були тільки сумирні вівці (це не про туристів, якщо що.)

Зранку капітанам були роздані карти з відмітками запланованих місць обідів та ночівель на поточний день (кожного наступного дня на тих же картах проставлялися сьогоденні завдання (Альона: це була дуже гарна ідея!!!); супутній байдарці не в складі групи - скидав координати в Telegram). Місце обіду - один з пляжів за с. Жолдаки (приблизно 21-й кілометр від початку), ночівля - неподалік від с. Озаричі перед автомобільним мостом, на правому березі (майже 35-й кілометр нашої подорожі).

Перед нашим стартом під міст приїздить невеликий бусік з каяками. Цілий день ми то обганяли, то поступались хлопцям і дівчатам з Чернігова та вчились здалеку розрізняти своїх плавунів серед чужих. (Натаха: До речі, один з каякеров запитав нас з Альоною, звідки ми, коли почув що з турклубу “Університет”, спитав чи знаємо ми такого собі пана Гліба Віннікова? Так, кажемо, його син пливе позаду. Каякери пливли до Батурина, по одній людині на плавзасобі, ми з ними перетиналися час від часу, вони ще схвалили наш темп.) (Льоша: Так, це якийсь давній знайомий Глєба, який пройшов дуже багато річок, я наразі йшов з групою одиночних байдарок та автобусом супроводження до Батурина.) 

Без особливих зусиль темп вдавалось підтримувати на рівні 5,5-6 км/год (Оля: той перший ранок запам’ятався якоюсь занадто гучною тишею). Погода сприяла - тепло, часом навіть сонячно; річка спонукає декого навіть купатись. Приблизно раз на дві години виповзаємо на сушу, розім’ятись (Натаха: скоріше раз на 10 км).

На обіді продовжуємо гортати книжку з клубними фотками та розповідями, а також мимовільно відтворюємо туристську версію фрески Мікеланджело “Створення Адама”.

(Оля: Агов, а чому ніхто не згадує про “Марію” з майже ненормованою згущею? Один з пам’ятних прийомів їжі.)

На місце ночівлі приходимо близько 17:30. Благо, робочих рук на збирання дров та набір води вистачає, тож табір організується ще засвітло. Увечері ж - смачнючий курячий супчик та пісні під гітару.

Перший день віддає втомою - у когось від крепатури, неповноцінного сну, незвички до греблі (Оля: грьобаний похід!) та першими мозолями (Тарас: на удивление мозолей не было!! Может из-за перчаток, не вникал. А вот крепатура продолжалась ещё 4-5 дней после похода!!) (Марія: мозоли и растяжение связок были( из за неправильного держание весла), но чудно пахнущая таиландская мазь Тараса помогла). Знайомство з екіпажами та притирка характерів. Обговорення байдарок, їх характеристик та комплектацій. Довгий день.

День 2

Підйом о 7:00, вихід на воду - о 9:00 або раніше, за готовністю.

Сьогодні в нас свято - у Дар’ї день народження! В честь цього підписуємо для неї нашу святкову турклубну листівку, надуваємо кульки та вручаємо невеликий пакован зі смаколиками.

Також ранок запам’ятався рисовою кашею, яка виникла хаотично на місці випавшого перед походом екіпажу. Четверо людей забажали солодку кашу, решта - кашу з тушлом. Треба сказати, що солодка каша вийшла відмінна - з бананами, згущеним молоком, M&M’s (Тася: якби знали, що їх туди додаватимуть, охочих стало би більше ;) та сухофруктами. (Даша: Це була найкраща рисова каша у моєму житті!) (Оля: Був момент сумнівів, що всі зараз будуть їсти м’ясо, а ти, з якогось переляку, вибираєш згущу, допоки Альонка не дістала M&M’s. Це було прекрасно до сліз!) Правда, на рис з тушонкою також не жалілися, особливо ті, хто потім ще кілька днів під’їдав залишки згуща, якого виявилось забагато. (Альона: дякуючи тим, хто забажав солодку кашу, а не дякуючи тим, хто її не їв:))

Цілі на день - лівий берег омегаподібного меандру приблизно на 57 км на обід та невеликий підлісок неподалік від м. Батурин (74 км подорожі) на ночівлю (Марія: я иногда спрашивала Лешу когда уже остановка и частенько слышала в ответ “за вооот этой омегой.) (Льоша: Оскільки на річці багато поворотів, то, відповідно, і “омег” теж багато.) Зразу ж після старту пропливаємо автомобільний міст біля Озаричів та досить скоро - залізничний міст біля с. Лисогубівка. (Косячков: Біля цього мосту можно було б набрати питної води, але не зрослося.) День сьогодні ще більш сонячний, і бажаючих купатись стає все більше. Та і взагалі, настрій гарний, співочий.

На обіді стає очевидною проблема недостатньо злагодженого екіпажу Льоші. (Льоша: З огляду на те, що це була саме той екіпаж, який ніколи раніше не зустрічався у повному складі.) У другій половині дня байдаркою рулить Тарас, за підсумками чого повернення до початкового розподілу ролей в цій байдарці починає попахувати маленькою катастрофою (Тарас: наша притирка была несколько дольше, чем в других байдах 😊). 

Домовились, що завтра  Микита (той, що Воробйов), майстер спорту з академічної греблі, покапітанить в їх байдарці та подивиться на їх роботу, а Льоша посидить у Косячкова. (Косячков: Ні, не так. Зранку ми пішли до Батурина в складі екіпажу Косячков (ніс), Маша (середина), Оболенський (корма). Під час підходу до мосту біля Батурина ми помінялися місцями, і далі пливли з Оболенським. А в самому Батурині я вже плив з Тарасом. Виявилося, що Маша неправильно налаштувала весло, Тарас гребе норм, не знаю, чого всі думають, що він навалює. На підході до Батурина Віталька по-тихому прив'язав до корми нашої з Оболенським байди кірпіч, за що був нестримно покараний.) (Натаха: Ось про цеглу я щось вперше чую:) (Оля: А хіба ще не в перший день Косячков “біг” по воді: “Догнать и покарать Виталика!!”?) (Льоша: Віталька привязав цеглину, підбуривши членів свого екіпажу відволікати мене і Косячкова цукерками та чарівними посмішками. Щоправда, посмішка Тасі була настільки хитрою, що я почав підозрювати якийсь підвох.) Як би там не було, але першокласна солянка від завхоза Наталі, пісні під гітару та святкова пляшка “П’яної вишні” залишили вечір на високій ноті (Тася: і цукерки смачнющі, багато цукерок) (Оля: це був вечір, коли прості смертні додумались до підкупу тих чи інших гітаристів цукерками, або то від любові).

День 3

Традиційний підйом на 7:00, вихід на маршрут - 9:00. Вночі був невеликий дощик, тож вранці на нас чекав невеликий туман, який наганяв на річку містицизму (Оля: у траві щось шаруділо…)


На якусь мить я вперше за два дні трохи відволікаюсь від внутрішньопохідних думок і згадую, що не відзвітував МКК про початок походу - затуркався щось зовсім. Надсилаю повідомлення.

Приблизно за годину група допливла до зручного виходу неподалік від Батуринської фортеці (на кілометр далі від автомобільного моста). На відвідування міста та набіг на магазини було виділено півтори години.

Бажаючі дізнатись більше про історію козацької столиці Лівобережжя об’єднались у групу з 14 туристів, для яких оперативно був знайдений місцевий гід на ім’я Оксана і проведено пів годинну цікаву екскурсію по Цитаделі Батуринської фортеці.

Треба зазначити, що через певні карантинні обмеження частина локацій була закрита (очевидно, через неможливість забезпечити дистанцію 1,5 м між людьми). Гід була у масці; те саме вимагається і від відвідувачів. Вартість базової екскурсії становить        30 грн + саме відвідування “Гетьманської столиці” коштує 30 грн з людини. Але якщо у вас є більше часу - тут однозначно є що подивитись і послухати впродовж кількох годин; крім того, ми так і не добрались до палацу Кирила Розумовського, залишивши його для майбутніх подорожей. (Оля: до гіда Оксани: - Скільки йти до палацу? - Хвилин 15. - А, нє, далеко, в нас немає часу. А до магазину? - Та хвилин 5. - О, зовсім близько.)

Після культурної програми пропливли ще близько 10 км до місця обіду за с. Обмачів (90 км). Продовжувались перетасовки в екіпажах №2 і №3 для більш чіткого аналізу ситуації та роботи з людьми:

- (Льоша О. (к) + Льоша К.) та (Микита В. (к) + Тарас + Маша);

- (Микита В. (к) + Тарас) та (Льоша О. (к) + Льоша К. + Маша);

- (Тарас (к) + Льоша К.) та (Микита В. (к) + Льоша О. + Маша). (Тарас: благодаря этой перетасовке я получил опыт «капитана», и мастер-класс от опытных участников Никиты и Лехи!!! + притирка в нашей байде, благополучно, завершилась!)))

Бачили також залишки мосту між Вербівкою та Обмачевим з невідомою історією та цікаві невеликі мости ґрунтових доріг. А ще місцевих гусей штурмували. (Натаха: То мабуть ми з Альоною “всполошили” тих гусей, вони від нас навіть тікати почали при згадуванні слова “паштєт” і мабуть попливли у вашу сторону) (Оля: тепер знаю як матюкаються гуси. Здавалось, що “догнать и покарать” ось вже читається на обурених мордочках. Ми розділили їхню групу на дві частини: перша почекала, коли доєдналась таки друга - і всім гуртом повернулись на місце старту.)

Так до місця ночівлі на околицях с. Нові Млини і допливли (103 км). На стоянку стали близько 17:00 (Тася: то не стоянка, а повноцінний планетарій, як знали, де зупинятися 💜).
Дар’я демонструє свої дайверські схильності: надіває маску з трубкою, ласти - та починає борознити Сейм акі торпеда. (Даша: Вода дійсно була холодною, але тепер на воду в басейні жалітися не буду.) У Сашка з того ж дайв-клубу стільки ж ентузіазму не знаходиться (та і взагалі ні в кого його не знаходиться).

Наталі демонструє майстер-клас по приготуванню... рисових чіпсів?.. в польових умовах (Тарас: это было зачаровывающее действие, я про чипсы). Основною ж вечерею нас годує сьогодні хлопчачий екіпаж, Микита (той що Воробйов) та Льоша (той що Косячков).

Ремарка: початково хлопці заявляли, що йти в похід будуть на двомісному Таймені. Потім Льоша мене попередив, що на місце старту вони з Микитою привезуть каркас та свіжедоставлену від одного майстра вставку з новою шкірою для трансформації байдарки в тримісну. Відсутність попереднього тестування хоча б складання байдарки перед походом добряче напружувала керівника. На щастя, байдарку таки зібрали. Деякий час була ідея, що в байдарці хлопців буде вільне місце і туди можна взяти ще одного учасника, але за відсутності гарантій, що байдарка буде таки зібрана у тримісну, я не став ризикувати.

По факту виявилось, що вільного місця у хлопців і так не сталось - середній відсік був заповнений велетенським гермомішком з овочами для борщу. Крім того, хлопці везли   4 кг домашньої тушонки на борщ ввечері і макарони вранці - в цілому, трикратно збільшивши норму м’яса на кожного учасника. І хоч стоянка була у місці з великим столом і лавами, на яких могли вміститись практично всі учасники, деякі вирішили їсти стоячи - щоб більше влізло. (Альона: Борщ був дуже смачний!) (Натаха: Подтверждаю!) (Оля: Норми Першої світової - це вам не аби шо)

Пісень в цей вечір наспівали - що капець; розходитись категорично не хотілося. Втім, стараємось не повторюватись, і часом витягуємо з древніх рок-пісень такі "собачі завивання" (за влучним виразом Богдана), що здається, зараз із села прибіжать чотирилапі, підвивати. Ги-ги.

День 4

(Косячков: Зранку настрій був геть поганим. Не знаю чому, але вночі я практично не спав. Зварили макаронів по-флотські, вирушили з Вуйком (Микитою В.) останніми.)

Як і вчора, ранок зустрів нас м'яким туманом, даруючи нашим фотографам чудову можливість додати у свої роботи легкого саспенсу (Оля: і єдиним за весь похід натяком на дощ).

Вже традиційно за дві години встигаємо усі табірні справи і до 9:00 практично всі вже вийшли (окрім чергових тих самих хлопців, Льоші та Микити - вони контролюють забудькуватість інших членів команди, та і наздогнати нас для них - як собаці муху з'їсти). Сьогодні ми прощаємось з Сеймом - місце обіду буде якраз біля точки впадіння річки в Десну, приблизно на 123 км нашої подорожі; ночівля ж - за місцем впадіння невеликого рукава Приж/Чепелиха на 134 км походу, на правому березі.
Після вчорашніх експериментів зі складами екіпажів та зробленою роботою над помилками всі капітани і матроси зайняли свої звичні місця; градус напруження за минулий день суттєво впав до цілком комфортного мінімального рівня. (
Льоша: Так, кілька ротацій складу черед двох екіпажів дійсно було корисним, тож далі у нашому екіпажі все було чудово, і на подальші зупинки ми майже завжди приходили першими.)

Неквапливо гребучи (Оля: адже похід грьобаний), на деякий час розслабляємося у цікавому місці: тут течія кільцюється, і ми пливемо то вперед, то назад, не пройшовши за 20 хв і 20 метрів. Зате поспостерігали за місцевою куницею - Animal Planet, йо. Коровам на березі ще помугикали, а вони такі голову піднімають і такі: "Шо?" А нішо, туристи йдуть, та ще й по воді! (Даша: Корови, лежачи на пляжі, всім своїм видом показували наскільки їх не колише це життя)  (Мария: это был коровий дзен, они прям заражали своим спокойствием и умиротворением.) 

Десна приблизно вдвічі ширша за Сейм. Одразу на виході з останнього по ліву руку - зручний пляжик і велика галявина. На обіді стає якось сумно від думки, що йти нам лишилось лише один день - мало! Люди тільки-тільки втягнулись, розігнали крепатуру, звикли до режиму і готові йти ще 4-5 днів як мінімум. Ех…

Хлопчачий екіпаж жаліється, що після їх чергування байдарка стала надмірно легкою і тепер вигинається назовні; для усунення ефекту Косячкову навіть доводится пересідати на друге місце матроса.

Здається, байдарочники на цьому місці вже бували - знаходжу в кущах покинуту обрізану 5-літрову баклажку з мочалкою; забираю собі, щоб мити завтра плавзасіб. Під кінець обіду на галявину приїжджає солідний мужик на підводне полювання в повній викладці: гідрокостюм, гарпун, купа різного приладдя - ну чисто морський котик.

Невдовзі після відплиття над головою опиняється черговий автомобільний міст, що поєднує села Мале та Велике Устя. (Косячков: В Великому Усті наш екіпаж зробив зупинку, купити молока для масали.) Проводимо тут замір швидкості: течія - 2 км/год, середня швидкість при роботі двох гребців - як мінімум 7-8 км/год. В цьому місці річище має прямі ділянки довжиною не менше кілометра, і при зустрічному вітрі на відкритому просторі було б досить тяжко вигрібати; на наше щастя, вітру майже немає, світить тепленьке осіннє сонце - тож ми можемо трохи розслабитись і в тиші спостерігати за природою. (Оля: після дрейфу було стійке відчуття, що побував у якійсь часовій петлі.)

Десь так, неквапливо добираємось до місця стоянки. Байдарки з води не витягаємо, чекаємо поки всі припливуть, щоб зробити одне з небагатьох загальних фото; знімати нас люб’язно погодився Мом.

Останніми на місце ночівлі припливають хлопці - виявляється, вони встигли забігти в село по домашнє молоко, з яким ввечері Маша зробить масала чай. (Косячков: Також виявилося, що рівно 2 роки тому ми з Микитою стояли на тому самому місті, і дико заздріли байдарочникам, що стояли на Білій кручі. Але тоді вода була майже на рівні сосен, а зараз там обрив метрів 5.) Також на нас чекали бомбезний вермішелевий супчик від Сашка і Дар'ї, турецькі солодощі та інші вкусняхи. (Тася: Оці дві вечері поспіль були такі насичені та бомбезні, що наступного дня не хотілося нічого - тільки лежати і перетравлювати все.) (Льоша: Але, на жаль, спокійно перетравлювати ми не мали можливості, адже треба було споживати порцію нового їдла.)

Після заходу сонця і ситної вечері на небі починають запалюватись космічні світила. Саме сьогодні їх напрочуд гарно видно, багато і чітко. Велику кількість зірок видно і на спокійній водній поверхні - краса! (Оля: велике відкриття для деяких, що зірки можуть так відображатись у воді.)

Дехто ходить попід берегом і з ліхтариком розглядає мальків, які шастають попід берегом - Animal Planet, друга серія. (Даша: Коли спіймав вперше малька в чашку.)

Біля багаття сьогодні - особливо багатий оркестр: крім вже звичних гітари та перкусійного яйця, звучать також губна гармонь (Тася: Паштєт, гармошка була завжди, ти просто її не помічав 🌚) та імпровізовані ударні інструменти під назвою "палки-дрова" в руках у Тараса. (Альона: це було неймовірно. Не пам’ятаю, коли я так сміялася. То був концерт Тарас & Co. Найкращі!!!) (Тарас:  настроение было: байда - каша - рок-н-ролл!) (Оля: в останній вечір вияснили, що у нас не четверо музикантів, а п’ять). Концерт видався на славу - підспівували, підігрували та підтанцьовували практично всі.

День 5

Вчора розглядалась можливість прокинутись на годину пізніше - автобус має приїхати на 16:00, а йти нам лишилось не більше 20 км. Втім, традиції порушувати не стали та стали на весла близько 9:00.

Сьогодні ми домовились з одним з екіпажів щодо одного весла - на ці пів дня їх тепер у нас троє. (Оля: Ну, ми мали закрити цей гештальт ще в поточному поході.) (Тарас: А Маша, наконец, за 5 дней похода, получала удовольствие от похода, без весла!)) (Марія: удовольствие от похода я получала и так, грести тяжеловато было постоянно, но, оказалось, сидеть без дела скучно и холодно.) Прибавку до швидкості це дало лише близько 2 км/год, проте стало (як на мене) набагато голосніше та зникла якась магія передачі весел між учасниками. Раніше якось були думки “ну, я без весла відпочив, тепер можу забрати у сусіда й погребти, а він тепер хай відпочине” - а тепер все якось простіше і без взаємодопомоги…. (Оля: справді розмов стало в рази менше. Мали можливість не дізнатись, як Боді під час першого чергування в армії видали замість ганчірки для підлоги його … улюблений светр, в якому він бігав до дівчат. Чисто випадково витягли з купи цивільного одягу новоприбулих. Наш сміх було чутно на весь Сейм, либонь. А як ми співали в перший день? О, байда качалась в такт нашій музиці) (Натаха: зигзагами)

За рекомендацією Альони, яка колись вже була в Макошиному з байдаркою, точкою закінчення походу проголосили зручний вихід на правий берег за селищем неподалік від тополиного гаю, приблизно в двох кілометрах за залізничним мостом. (Альона: Саме в цьому місці був старт водного походу під керівництвом В. Триліса в 2019 році. Місце зручне для під'їзду транспорту. Автобус проїхав без проблем.) Пропливаючи місцевість під назвою "Біла круча", до якої нас вчора закликав доплисти Косячков (мовляв, усі нормальні байдарочники там стоять, зручний вихід до соснового лісу) і споглядаючи десятиметровий крутий піщаний берег, вкотре переконався: знайшов гарне місце ввечері - то і вставай там, нічого намагатись необґрунтовано перевиконати план.

Погода сприяла якнайкраще - тепленьке сонечко аж ніяк не сприяло думці, що вже скоро ми повернемось у кам'яні нетрі міста. Задля розваги підшукали симпатичний високий берег та влаштували атракціон під назвою "залізь на вертикальний схил з піску" за участі чотирьох хлопців. (Оля: Даша теж гідно пройшла атракціон.)

Через кілька поворотів побачили іншу цікавинку - поромну переправу. Сталевий трос висить приблизно в метрі над водою. Невже нічого крупнішого за байдарку тут пройти вже не може? З іншої сторони, хоч Десна і ширша за Сейм, але навігації це не спрощує: зачасту відмілини займають не менше половини ширини русла, змушуючи маневрувати не менше (а то і більше), ніж на невеликих річках. А колись тут ходили навіть бойові кораблі…

Пропливаючи під мостом, виходимо на фінішну пряму близько опівдня. Цільовий пляжик кам'янистий, але доволі зручний. Зустрічає нас місцевий рибалка, який деякий час з цікавістю спостерігає за нашою метушнею, після чого зникає в невідомому напрямку. На хвилинку відволікаємось та робимо заключне звітне фото.

Під подачу обіду на 14:00 байдарки вже помиті, просушені та практично упаковані. Дехто (здається, Андрій? хтось ще?) (Настя: тільки Мом бігав в магазин. Близько 3 км в один бік до нормального магазину, але скаженому коту то не відстань. Ми дуже швидко зібрали байдарку і було вдосталь часу) встигає збігати в село - так у групи неочікувано з'являється кілограм морозива. Також неочікувано з'являється натягнутий помаранчевий гамак - раніше на стоянках я його не бачив, хоч і дерева наче були. Невже я так загнав групу, що ніколи було раніше і повисіти?

Також сьогодні дівчата символічно привітали хлопців з Покровою та презентували шоколад з побажаннями, і кожному з учасників дісталось одне (інколи навіть два) передбачення. Практикувався також масаж ланцюжковим принципом (Тася: Це не просто масаж. Це Косячков своїми руками запустив відкриття найзакритіших чакр та ініціював проживання спільного духовного досвіду!) (Косячков: Тантра-шмантра, восемь чакр, девята по промо-коду.) (Оля: там місце було таким, що спонукало.)

Тася вже вкотре просить організувати гру, відому учасникам великодніх гаївок як "коди"; інші ж знають її під жаргонною назвою "зґвалтування". Здавалося б, ось він, зручний момент: є вільна година до автобусу, велике коло потенційних учасників, гарна погода, та і до того ж похід вже завершено, і при найгіршому сценарії малоймовірних тілесних ушкоджень на рух групи це вже не вплине. Але тільки-но була знайдена і почалась розчищатись прийнятна галявина - передчасна поява нашого транспорту поховала цю ініціативу. (Альона: а я то думаю, чому такі незадоволені обличчя мене зустрічають з автобусом. Ось воно що, я завадила “згвалтуванню”. Та водій міг би й почекати, може й з нами грав би.) (Паштєт: ми і першого водія хотіли нагодувати вечерею і сніданком - та після Косячковських пісень чкурнув від нас мов підпалений, ледь висадивши. Хтозна, чи не втік би цей, побачивши наші “ігрища”). Непідготовленим розумам не можна показувати деякі сторони туристського побуту) (Оля: ви ж розумієте, що перевізники між собою спілкуються, і на ТКУ всюди б наклали гриф “прогнозовано небезпечні”? :-) ) 

До Києва доїхали без пригод, хіба що знову трошки постояли у заторах (Оля: незважаючи на те, що весь похід ми їли понад норму (об’їдались через нємогу тобто), нашестя за хот-догами на заправці таки подужали). Частину людей висадили на ст. м. Лісова, решту ж довезли до місця старту у Наташі, де ще кілька днів зберігались кілька байдарок.

Хтось із нас вже завтра вийде на роботу, деякі на вихідних припруться під дощем на ПВД надолужувати короткочасність нашої подорожі, а хтось до кінця тижня знов чкурне по новим походами і пригодам різними куточками України. Таке воно, життя туристів.

Фініта

Загалом похід визнано успішним, але коротким. В той же час це дозволило задіяти лише два робочих дня, що значно спростило участь людей в поході.

Група показала себе достатньо фізично підготовленою, ніхто не відставав від графіку руху. Щодня ставились завдання, куди дійти на обід та де буде стоянка (до обіду близько 20 км, після обіду - близько 15 км, з допуском ±1 км); на стоянку приходили практично одночасно, в межах півгодини, встигаючи організувати табір до настання темряви.

Автономна група у складі Андрія та Насті абсолютно не створювала дискомфорту іншим учасникам, часто допомагала з організацією побуту та завжди була готова для передачі свого досвіду іншим учасникам групи, за що особисто я висловлюю їм велику вдячність.

Висновки по маршруту

Сейм - досить цікава та красива річка. Велика кількість пляжів та місць для стоянок. Відмілини зустрічаються, але за наявності достатніх навичок читання води це не викликає проблеми.

Десна - незважаючи на більшу ширину, не набагато легша для маневрування (принаймні восени) через значне обміління. Має зовсім відмінний від Сейму рельєф берега. (Настя: А ще на Десні дуже багато рибалок ((( Тобто берега зайняті і річка перегороджена риболовними лісками. Навіть восени! Влітку то взагалі жах.)

Батурин - цікаве історичне місто, яке однозначно варто відвідати.

Обносів на шляху від с. Мутин до с. м. т. Макошине немає.

Висновки по спорядженню

Основний казан 15 л на 17 осіб - об'єм з запасом. При наповненні всіх мисок рідкою їжею завжди лишалась добавка на 3-5 повноцінних порцій (які, втім, завжди з’їдались). Чаю вранці вистачало 10 л, в другому казані зазвичай готували 5-6 л чаю для розливу по термосам; на обід готували чай одразу в 15-літровому, розливаючи залишки по тим самим термосам.

Були побоювання щодо холодної води, внаслідок чого учасникам рекомендувалось за наявності брати гумові чоботи; такі були помічені у третини людей. Але загалом погода виявилось теплою, тож можна було залазити в байдарку в шльопках, після чого навіть не перевзуватись у більш тепле та сухе взуття.

Висновки по медицині

Ніхто з учасників не звертався по серйозну медичну допомогу. Було використано незначну кількість лейкопластиру для обробки мозолів на руках, які були натерті навіть незважаючи на наявність пальчаток.

(Настя: Альона в Батурині бігала в аптеку за очними краплями. Після деяких подій у мене в особистій аптечці завжди є сульфацил натрію. Я пропонувала, але вона вирішила вже купити щось менш пекуче.)

Висновки по харчуванню

Чергування було організовано поекіпажно - кожна байдарка планувала, закуповувала та готувала два прийоми їжі на всю команду. Особистими були цукор, кава та карманка.

Була пропозиція витрати на їжу також лишати всередині екіпажів, але вона була відхилена через нерівномірність складів байдарок та їх витрат. Також двоє учасників в одному з екіпажів звикли до гарячих обідів, які вони готували собі вранці перед стартом і заливали в термос, і таким чином на загальний бутербродний обід не претендували; рахувати коректно кошторис за такої схеми простіше за умови надання витрат кожним окремим учасником (і окремо рахуючи витрати на обіди).

В магазинах розкладкові продукти не куплялись.

Висновки по логістиці

Як вже зазначалось, від електричок було вирішено відмовитись на користь автобусу. Скористалися послугами ТОВ "Автопас-К", вибрали автобус, розрахований на 31 пасажира. Коли ми у складі 19 людей + 8 байдарок + багаж розмістились всередині - вільного місця залишилось буквально на один екіпаж з двох осіб.

Розглядався варіант добирання на власному автотранспорті, але через велику кількість людей він виявився неоптимальним.

Висновки по ремонту

Значних ремонтів в поході не проводилось. Були використані всі пластикові стяжки, інколи - пасатижі та мастило WD-40. Для приведення одного весла у більш зручний робочий стан застосовувались армований скотч, гвинти з гайками, а також запасна пружина.

Висновки по фінансам

Замовлення автобусу Київ-Мутин та Макошине-Київ обійшлась загалом в 12 000 грн. У розрахунку на 19 осіб це склало по 632 грн з людини.

Витрати на харчування та інші складові склали по 409 грн з тих, хто обідав разом з усіма, та по 255 грн з двох учасників, які обідали окремо.

(Паштєт: Чорт забирай, так жерти три рази на добу, витрачаючи на людину лише по   80 грн в день - то я вважаю мистецтво та неймовірна майстерність усіх авторів меню та втілювачів рецептів у реальність. Шоб я так їв поза походами)

Якби витрати на їжу рахувались по екіпажам - дисперсія склала б від 217 до 526 грн з людини, тому обрану стратегію усереднення витрат вважаю правильною.

(Льоша: Я повністю розділяю точку зору щодо розподілу витрат рівною мірою на всіх учасників, це більш  чесний підхід.)

Висновки по керівництву

В поході мене спитали: що мотивує людей ставати керівниками походів? Зрозуміло, що у кожного керівника своя відповідь на це питання. Фактори по суті одні і ті ж, але для кожної людини превалює своя причина. Одні кажуть, що це дозволяє в поході робити так, як хочеш саме ти - скажімо, йти чи їхати куди треба і скільки треба, вирішувати якісь питання. Інші кажуть, що глобально це дає можливість ходити в походи саме в ті райони, куди тобі хочеться, а не чекати поки хтось інший туди поведе. Хтось бачить в цьому можливість підібрати максимально комфортний для себе склад групи. Інколи ціллю є підвищення комфорту і безпеки походу, в який хочуть піти менш досвідчені туристи. Для мене ж основною ціллю цього походу було зводити людей в похід, якщо вони хотіли піти в похід. Для когось це був перший водний похід в житті, для когось - перший категорійний або взагалі перший похід. У мене була теоретична можливість на початку планування записатись учасником в інші походи, але тоді певна кількість учасників в ці дати працювала б собі далі або сиділа вдома. А так - дізнались щось нове і прикрасили своє життя новими враженнями - сподіваюсь, їм сподобалось.

Правда, ціль досягнута не до кінця - все одно лишились ті, хто хотів би піти, але з тих чи інших причин не зміг прийняти участь в поході. А це значить, що повести людей в похід мені доведеться ще не раз. Отже, чекайте нових розповідей!

© Паштєт, 2020 р.

Додатки

Google-таблиця з вкладками по напрямкам:

Перелік групового спорядження - аркуш №1

Рекомендації особистого спорядження - аркуш №2

Склад загальної аптечки - аркуш №3

Рекомендації особистої аптечки - аркуш №4

Меню та чергування - аркуш №5

Ремнабір - аркуш №6