Видавництво "Скажена бджілка" представляє:

Водний похід по р. Случ, 2 категорія складності

(креативщик не придумав цікавішої назви)

Керівник - Павло Надточий;

білим кольором - його ж коментарі;

синім кольором - Олег Триліс;

червоним кольором - Тарас Шандура;

зеленим кольором - Марія Безуса;

фіолетовим кольором - Ольга Настенко;

бордовим кольором - Наталія Зледенна;

підкреслений текст - посилання на відео.

1. Довідкові дані про туристський спортивний похід

Похід проводився під егідою туристського клубу “Університет”, м. Київ. Дати походу - 1-8 травня 2021 р. Випуск на маршрут відбувся 20 квітня в Київський обласній МКК, захищено 1 червня там же (маршрутна книжка №11-21).

Нитка маршруту: с.м.т. Миропіль – с. Вільха – м. Баранівка – с. Вірля – с. Кикова –       с. Тальківка – с. Гульськ – м. Новоград-Волинський – с. Чижівка – с. Курчиця –         с.м.т. Городниця – с. Маринин – с.м.т. Соснове (всього 158 км, пройдено за 7 ходових днів). Ділянка від Мирополя до Городниці занесена в “Перелік класифікованих туристських спортивних маршрутів України” як маршрут 2 категорії складності.

Маршрут проходився на чотирьох каркасних і одній надувній байдарках.

Учасники походу:

Також паралельним курсом, зупиняючись на тих же стоянках, що і ми, рухалась байдарка Neris-2 Alu з екіпажем у вигляді Марченко Андрія та Ніколаєнко Анастасії.

2. Організація туристського спортивного походу

Ідея походу виникла… важко сказати коли і в кого першого. Восени минулого року, перед початком водного походу по Сейму, думка про це в майбутнього керівника вже була. У декого, ймовірно, вона з’явилась ще під час виїзду на Мигійські пороги в червні 2020 року. Офіційне оголошення на форумі та початок формування групи датується кінцем січня 2021 р.
Невдовзі стає ясно, що кількість бажаючих пройти маршрут 2 к. с. по Случі на початку травня явно перевищує розумні межі однієї групи, внаслідок чого клубівцями було сформовано ще три категорійні походи за тим же маршрутом.

Случ - права притока Горині, яка, в свою чергу, є правою притокою Прип’яті, а та - Дніпра. Річка, що має довжину 451 км, в середній частині перетинає Український кристалічний щит з утворенням перекатів, шиверів та невеликих порогів. Рівень води суттєво впливає на складність та прохідність локальних перешкод, від нескладних при високому рівні води до непрохідних - при низькому.

Берега річки доволі різноманітні - присутні як доволі типові рівнинні ділянки, так і скельні виходи, особливо в другій половині маршруту. Часто зустрічаються ДОТи - вздовж річки проходила так звана “Лінія Сталіна”, минулий кордон між СРСР та Польщею. Окремо слід також згадати Надслучанський регіональний ландшафтний парк та руїни Губківського замку.
На річці встановлено близько десятка гідроелектростанцій, частина з яких наразі не працює. Остання на даний момент побудована в Баранівці (2017 р.); є активні проєкти будівництва ГЕС в Курчиці, Лучиці та Гульську, що ризикує перетворити річку на каскад ставків та різко знизить туристську привабливість даного району.

До точки старту та з місця фінішу добирались в Київ замовним транспортом (автобусом).

3. Графік руху і технічний опис маршруту

Хронологічні мітки - за київським часом.

День 1

З Києва (ст. м. Житомирська) виїхали о 12:05 (майже як планували, великих опоздунів цього разу не було). До Капітанівки дорога зустріла нас заторами - як наслідок, до Житомира їхали три години замість стандартних півтори. В автобусі підписували маршрутну книжку, провели вступний інструктаж. Ну як інструктаж - скоріше просто вступне слово, щось у стилі "дякуємо що скористались нашими авіалініями". Майже всі учасники один одного знають, за винятком кількох людей; 10 з 15 осіб в автобусі були в поході по Сейму минулої осені. Доволі спекотно, клонить на сон. Пограли трохи в "контакт", похавали бутерброди один одного, заїхали на піт-стоп на заправку, на якій практично нічого не було, крім води і морозива - ним і накидались.

До точки вигрузки доїхали близько 17:00, може трохи раніше. Зібрали байдарки, групове фото зробили, вийшли на маршрут о 18:10 - 18:15.

Під час ходу почався різної інтенсивності дощ. Приблизно о 19:00 стали на ночівлю - бачили кілька більш-менш зручних поличок, але вирішили йти далі і як наслідок - стали доволі близько до дамби (≈800 м) на правому березі, на невеличкій поляні з бесідкою (Тарас: поляна фактично вся в струмках і болоті). Невдовзі дощ закінчився - поїли, проспівали пісень. Маш Маш проводила над добровольцями психологічні тести. Сказала, що повтор тестування має бути кожен день, щоб моніторити наш стан. Ну-ну. (Маша: Тих двох разів було достатньо, якби ще більша кількість людей брала б участь.. та певно я питаннями розпугала)

Відбій о 23:00, хоча дехто спати все одно не поспішає.

День 2

Підйом чергових - о 6:00, сніданок - 7:00, вихід на маршрут - 8:00.

Сонце, що взялося виповзати із-за хмар, почало розганяти туман над рікою.

По факту вийшли зі стоянки о 8:00-8:30, через 10 хв. почали обнос дамби ГЕС. Обносити можна як по лівій (Тарас: для тих хто сильніший і хоче нести байду крутим схилом), так і по правій стороні, приблизно 150 м. Всупереч описам, обнос справа виявився зручнішим - більш пологий і зручний берег, зручніше розвантаження і завантаження байдарок.

Невдовзі почалися шивери, метрів 50-100 - капітани вирішили проводити байдарки в руках. Микита на надувасі намагався пройти так, але все одно в якийсь момент сів на камінь і байдарку довелося виштовхувати ззовні. Ще пару шивер також проводили, одну проходили (Оля: ріка була оманливою щодо безпеки: низький рівень і не надто стрімка, але босоніж можна травмуватись).

Несподівано біля с. Вільха натрапили на понтонний міст, майже повністю в воді, через який перекидували байдарки не розвантажуючи. Ще більш несподівано - відпливши від мосту кілька десятків метрів, надувна "Тойота койота" отримує розріз в борту довжиною близько 7 см невідомою (Оля: і не знайденою) арматуриною.

Побанкувавши трохи всі разом під час проклейки, потихеньку пішли далі. На обід стали о 13:00 під с. Баранівка, вийшли з обіду о 14:30 (надувас трохи затримався і прийшов на обід о 13:40). З води спостерігали старий млин, кілька ДОТів, мостів.

Близько 3ї години дня підійшли до дамби ГЕС в Баранівці. Обнос по правому берегу короткий (метрів 50), зайняв у групи не більше 30 хв. Після нього річка спокійна, живописна, через деякий час в хащах виходить на поле з високим берегом.

Місць під намети практично немає, допливаємо до лісопосадки на 41-му кілометрі походу, біля впадіння р. Сестробель (перевиконали графік на 4 км (Оля: що в купі з дощем зробило цей день, мабуть, найважчим). Стали на ночівлю близько 18:40, під дощем (Тарас: дуже багато комарів, тому що поряд болотні заплави) (Оля: якщо стати на відкритому пагорбі, то не було комарів) (Маша: і повсюди великі мурашники) (Оля: проте місця без мурашників там все ж існували). В якийсь момент дощ перейшов у нормальну таку грозову зливу, але невдовзі таки вщух (Оля: адже хлопці під зливою натягнули тент, яким ніхто не користувався - дощ мав скінчитись).  Підйом чергових запланувати на 7:00, сніданок - на 8:00, вихід - на 9:00.

Наче і неважко було, але притомились, промаславши 37 км.

День 3

Ночівля не спекотна (Оля: завдяки пагорбу, що продувався зі всіх сторін), але в цілому норм. Вийшли на маршрут о 9:00 - 9:30, річка спокійна.

В неквапливому темпі, але борячись з вітром, до 12:00 добираємось до Кикової - магазин (Оля: в який йшов не так, аби щось купити, як відігрітись). Несподівано зустрічаємо пару байдарок іншого нашого клубного керівника, Арсена з дітьми - вони тут також зупинились біля підвісного моста, поспілкуватись і поїсти морозива (Олег: не совсем случайно. Маслает мой экипаж, значит, вперед, и тут видим - впереди лодка. Вроде наши, а вроде - нет. Напрягаемся немного, догоняем, причиняем наше компанейство. Совместное стояние у магаза было приятным бонусом. Я, наверное, был больше других (Паштєт: радий?) совместным дням наших флотилий).

Затарившись, відходимо за село пару кілометрів. В селі також зустрічаємо Світлану С., яка мала підсісти в одну з байдарок попереду йдучої групи, але провтикала їх і вийшла вже до нас. Якийсь час думав, як їй допомогти, але так як тут річка робить поворот і йти пішки до гіпотетичного місця ночівлі коротше, ніж плисти - рушаємо далі.

Обід влаштовуємо близько 12:30 - 14:00, холодно, дме (Оля: було настільки холодно, що деякі з нас одягались на рівні зимових походів). Дофіга бутербродів з форшмаком (по сім штук) (Олег: Маша, Наташа, не по злому, но я вам этого не забуду:)) (Оля: і какао бонусом добре зайшло в цю теплу пору), виміняв три з них на супчик у Павлова.

Після обіду - зачохлились у юбку і фартухи. Пройшли ще п'ять кілометрів до запланованого місця ночівлі, але спробували піти ще і там дивитись на береги.

Вже за 2 км зустріли наших клубівців, 3 групи, що йдуть разом, загальною чисельністю 23 людини (Свєта сюди також вже дійшла). Трохи подумавши, стаємо на ночівлю також тут (на поляні в глибині від берега). Вечерю влаштовуємо о 18:30, а на 19:30 робимо шашлики, організацією яких займався наш автономний екіпаж з Насті і Андрія. Шашлик від них - шикарний, сливовий маринад - класна тема. Десь у проміжках між прийомами їжі зібрались на одну велику фотографію всіх чотирьох груп, а також фото адміралів Случі. Сашку вийняли кліща, пінцетом Віталіка для ветеринарів.

Далі - сусіди почали накопичуватись у нас на багаття, поспівали-пограли. Гітаристів загалом на всіх було близько десятка (Оля: вісім знаних і декілька скритих, що відкрились наступними днями) - тільки і встигали приймати замовлення. Кажуть, хітом їх походу було дебютне виконання в клубі пісні "Кукурудза", яка гралась кожний вечір.

Сьогодні буде ще холодніше. Добре, що хоча б без дощу. Сніданок запланували на 7:30, вихід - на 8:30 - 9:00 (незважаючи на те, що кілометраж завтра тягне на напівдньовку, більш ранній вихід були зроблено для розмежування виходу на воду нашої групи з іншими) (Оля: проте нас досить швидко наздогнали).

День 4

Булгур перетворився на булгурний суп. В той же час кожен, хто підходить до багаття і заглядає в казан з майбутнім чаєм, мав за честь спитати "а що це у вас там плаває, булгур?" (Тарас: і нічого, всім сподобалось)

Вихід за розкладом, 8:30 - 9:00. Паралельно почали сходити кілька груп інших керівників.

Приблизно о 10:30 прийшли в село Гульськ. Невеликі шивери на місці руїн мосту, після них - оглядаємо залишки ДОТів - ну, таке, в Білогородці цікавіше. (Паштєт: вже ввечері ми дізнались, що "правильний" вхід до ДОТів є, хоча і знайти його без сторонньої допомоги вкрай важко; підземні комунікації тягнуться на кілька кілометрів. Ну, буде нагода приїхати сюди ще раз, велосипедами)

Близько 11:20 продовжуємо рух, о 12:10 очікували понтонний міст в Івашківці, але його не було. Перед селом на правому березі - урочище Любхинь: вчора роздивлялись можливість стати тут на ночівлю, але по факту нормального місця тут немає.

Дійшли до с. Перемога, і на лівому березі за ним стали на напівдньовку (о 12:35). Вітряно, але принаймні не дощить і часом гріє сонце. До Новограда-Волинського, а точніше до магазину в ньому - 5 км в одну сторону.

Сплавали на той берег, де видніється якійсь ДОТ - розфігачений. Після обіду поникались по наметам, в одному з яких завівся Руммікуб та Олегівські читання Слави Се. Вчили грати Наташу і Машу (і, можливо, Віталіка).

Близько 16:00 приплив наш бродячий цирк "Шапіто". Поставили на березі баньку, напиляли бензопилою дров, тренувались у грі на гітарі - словом, навели шуму. Багаття вирішили так само, як і вчора не змішувати в одне - так всім зручніше буде. (Оля: Нас було так багато на відкритій поляні, що неначе це був Інтелшпіль.)

Смачний вермішелевий супчик був готовий до 19:10; Сашко, разом з чергуванням, встигав також грати в шахи з Тарасом (втім, постійне відволікання на помішування таки мало свій ефект (Тарас: хороша відмазка))).

Потім шабаш знов прийшов на наше багаття (і палив наші дрова) (Олег: и слава богу. Мне стоило огромных усилий и манипуляций таки их переманить к нам. А дрова вообще, по сути, для этого и собирались. Кстати получился отличный костер - сидеть ближе 3х метров было очень сложно. А так целый вечер очень душевных игр на гитаре и разговоров). (Оля: Це вогнище таки зробило посиденьку атмосфернішою за попередню) Тут я і пішов спати.

День 5

Щоб нарешті розділитись з бродячим цирком, сніданок зробили на 6:40, вихід - 8:00 - 8:20. На момент нашого виходу інші групи тільки-тільки поснідали, на воду ніхто ще не спустився. На таку рань навіть не всі наші кофемани вилізли на окріп (на 6:20).

Близько 9:00 - обнос дамби на початку Новограда. Обнос по лівому берегу, метрів 100-150; на шляху обносу є джерельце. Після дамби в місті зустрічаються камені і невеликі шивери - одну проводили, інші проходили на плавзасобах. Олег на якомусь гострому камінчику дірку в байдарці таки поставив.

О 10:30 стали біля Звягельського замку (Оля: по факту сучасна площа, вниз від якої по схилу йде стіна, що і є тим замком). До 12:00 оголошується вільна програма - прогулянки містом, закупки продуктів (Оля: прогулянка була одна - знайти супермаркет. Вперше зустрічала у місцевих реакцію задкування, коли підходили до них з питаннями допомоги в орієнтуванні містом); одна з байдарок клеїться. Якось несподівано з'являється ідея взяти піци в місцевій "Форі" - набираємо одразу три штуки. Принесши на берег, бачимо, що матрасники вже поплили - шкода (Оля: але піци ніхто не запропонував відкласти до обіду, який маячив за годину:) ). Також пройшла група Кефіра і стала трохи нижче - їх було легко впізнати за табуном людей, що переходили пішохідний міст неподалік.

Після перекусу з'явилась ідея не робити повноцінний обід - наче трохи під'їли, чо. З міста вийшли без проблем, навіть під залізничним мостом, де обіцялося 600-700 м проводки чи навіть обносу. Нагнали наших матрасників, ті сказали що не голодні - тому прийом їжі по мотивам обіду вирішили зробити після проходження порогу, що нас чекав попереду.

Бачили симпатичну поляну, яка фігурує в описах і де часто стають на ночівлю, але зупинятись не стали. Майже одразу за нею поріг біля с. Олександрівка. Мом з Настею вирішили проходити одразу, розвідавши з води, але на якомусь камені все одно наче трохи зависли. Ми ж пішли на розвідку, дивитись.

У підсумку траєкторію обрали наступну: по діагоналі з центру правіше, потім піти направо і там обережно лавірувати по правому узбережжю. Після Мома Віталік вирішив проводити байдарку по лівому берегу, потім ми - пішли через поріг. Ніде не застрягли, трошки чиркали (Оля: один раз чи двічі) - але нестрашно. Павлов сказав, що назбирав днищем каменів, Олег розвантажився і пройшов разом з Наташею. Матраси трохи сіли, але також пройшли.

Після порогу на правому березі зробили прийом їжі, о 14:10 - 15:10 (без чаю, на магазинних кока-колі і пепсі). Невдовзі рушили далі, інколи спостерігаючи підводні камені.

16:00 - 16:30 - Чижівка, обнос дамби по лівому берегу, протяжний - 250-300 метрів.

О 17:30 пройшли цікавий дерев'яний місток, через 10 хвилин після нього - стали на стоянку неподалік від Вербівки в шматочку лісосмуги.

Вечеря, трохи гри в показуху, трохи наловленої на вудку риби (мало, практично як коту - не стали готувати). Бачили здоровенного зайця, що біг по полю.

На завтра анонсовано сніданок о 7:30, вихід о 8:30 - 9:00. І 27 або більше км.

День 6

Ранок почався з дощику (Оля: дощ був ще вночі). Загалом нічого страшного, тільки якщо не спати в гамаку, як я. Втім, ранкове багаття успішно просушило спальник і куртку.

Перевірка сітки сьогодні нарешті дала свої плоди: 2-2,5 кг риби! Якраз після витягання риболовного приладдя приймала машина з рибаками. "Рибнадзор!" - почав панікувати Косячков. "Може, віддати половину рибу?" Ага, щаз.

Поїли вермішла з тушлом, стали на воду. Вітряно.

Промаслали 12 км за дві години, пройшли місце запланованої на вчора ночівлі, потім дійшли до мосту в Курчиці, зі зливами. Дивились, дивились - стрьомно.

Дочекались матрасників, як вони пройдуть. Потім в жилетах пройшли Мом і Настя на каркасі - після того вже всі, хто до цього стрьомались ("Вигружай мої речі і йди, якщо тобі хочеться, але без мене!" (Тарас: тут я міг би два рази навіть прокатнутись, якби думка не змінилась), вирішили також проходити (Оля: бо не такий страшний вовк). Проходили в центральний проліт, прямо - головне розвинути нормальну швидкість і йти прямо, трошки правіше (0,5 м) від язика зливу. 11:30 - 12:30 - походження мосту.

13:30 - стали на обід біля (Оля: навпроти) колишнього піонертабору (в самому таборі не дозволив місцевий сторож - видно, ділянку викупили і зробили там приватну територію).

Настя згадує, як в велопоході я з таким же серйозним обличчям писав минулий звіт - а потім усі такі "Паштєт, ну де там звіт, дай почитати!" і т. д.

На обід також вирішили зробити уху, а також смажили рибу та ікру. Довідався, що по рецепту в неї треба під кінець додавати 30-50 мл спирту, щоб прибрати річковий присмак водоростей, чи що.

Поки що пройшли 16 км, після обіду - ще 11; через 2,5 км - пороги.

15:00 - вийшли з обіду. 15:20 - підійшли до порогу. Мом проскочив сходу, зайшов справа по язику і далі - по діагоналі наліво до центру. Інші застрьомались так сходу лізти, пішли на огляд. (Оля: Але огляд недостатній з фото, що перше і звідки всі дивились, - краще пройти ще далі метрів на 15, де більшість вилізла на берег і побачила те, що треба було).

Все так, аби встигати вивертати наліво. Матраси пройшли, потім ми з Олькою, але наскочили на камні, довелося виходити (Оля: виплигувати в кедах і двох парах шкарпеток, яким так довго вдавалось лишатись сухими) і виводити байду в потрібному напрямку, після чого виплили з порогу (заразом намагаючись підхопити змиті потоком капці). Потім пішли Віталік, Тарас і Марія (на знаю, чого її не вигрузили, без весла вона не дуже допомагала справі (Тарас: бо після минулих покатушок як в аквапарку і наших радісних криків вона думала, що тут буде так само весело) - вони зайшли зсередини, але також сіли на камені і підштовхували байдарку зовні (Тарас: було не так весело..). Після довгих роздумів, від яких я встиг вже вийти практично на середину порогу для кращого ракурсу (Оля: і мати вигляд черепашки-нінзі посеред річки), на байдарці Павлова Сашко і Олег пішли прямо і наліво, в останній момент ефектно вивернувши від каменюки (Оля: в що мало вірилось), але пройшли (втративши при цьому, правда, шматок фальшборту, який потім зловили в річці). (Оля: І було би сумно, якби не було так смішно після щирого здивування Олега: “А ти йдеш без одного фальшборта?” - “Тобто??!!!”) Від таких приколів Олег свою байду вирішив вже просто проводити, по лівому берегу.

Погода гарна, проходимо Городницю, в ній - невеликі шивери на залишках мосту, доволі мілко, але проходяться без проблем. З води видно немаленький такий Свято-Георгіївський Городницький ставропігійний монастир.

Примітивши на виході з Городниці симпатичну поляну з навісом на лівому березі (Оля: єдина ночівля з можливістю ненапряжно спостерігати захід сонця), стали на ночівлю о 18:40. Сьогодні на вечерю - борщ, для якого ми випросили у Тараса і Марії сало з їхнього завтрашнього обіду (цибулю і сметану завчасно купили два дні тому в Новограді-Волинському). Після вечері біля багаття говорили про походний досвід, проходили тести Маш Маш (вона нам пропонувала їх кожен вечір, але завжди знаходились якість нагальніші справи - наприклад, поспати). (Оля: Той дивний момент, коли ти ставиш намет, а всередині тебе вже очікує кліщ. Цього вечора їх виймали з Марії.)
Цирк “Шапіто”, очевидно, став вище нас, і його ми так і не бачили.

День 7

За планом - 20 км, напівдньовка і 7 км післязавтра. Але дощ на другу половину дня і невелика кількість кілометражу спонукають задуматись про те, щоб пройти все за сьогодні. По суті по тим самим причинам пропозиція більш пізнього виходу була відхилена - сніданок відбувся о 7:30, вихід 8:30 - 9:00.

10:10 - нескладні шивери, всі проходять в своєму стилі; ми трошки присіли, а за нами матраси так само (правда, по описам Косячкова, в їх випадку їх там конкретно почало притоплювати). Але нескладно.

10:40 - понтонний міст в с. Устя. Низький, але пройти можна (надувас через його вищий силует довелось проводити, зсадивши екіпаж і знявши частину гермомішків). (Оля: Отримала досвід вилізти з байди з річки на міст, бо в “зашитій” байді для матроса було стрьомно мало місця для прилягти.)

11:40 - міст зі зливами в Більчаках. Головне - рівно зайти в лівий злив, а так нескладно.

13:00 - стали на обід на місці попередньо запланованої стоянки (148 км). Тут починається Надслучанський регіональний ландшафтний парк. Прикольний такий, тут би пішки погуляти. З води теж вигляд має класний - дерева, виходи граніту, кручі. Маш Маш розказує нам суть тестів, які ми проходили, і що означають ті чи інші результати. Цікаво.

Вихід з обіду о 15:00. Косячков грустить, що похід закінчується.

Навкруги краса і тиша, ловиться дзен. (Оля: Зайшовши до лісу, де бігла невеличка річечка, мимоволі складалось враження, що в Карпатах.)

15:40 - проходимо спочатку Замкову гору, а невдовзі після неї - Губківський замок (точніше, його залишки). Видряпались нагору, зробили загальне фото. (Оля: Ідея сфоткатись всім разом мотивувала, але наверху одночасно таки були не всі.)

Пройшли невеликий перекат, зустріли місцевого рибалку (Оля: “Можна Вас сфотографувати?” - “Ну, ви ж не рибнадзор?”), залишили позаду автомобільний міст. Наш автобус приїде тільки завтра, тож шукаємо місце не тільки для вигрузки, а й для ночівлі. Через це спускаємось нижче від моста на 3,5 км; довелось трохи проплисти і проти течії, на що трохи жалівся екіпаж надувної байдарки. Врешті-решт знайшли вихід на правий берег, до якого підходить непогана ґрунтова дорога (Маша: Дуже хотілось погуляти по дендропарку, але йти далеченько було.)

Частина капітанів вирішила помити і зібрати байдарки сьогодні, хоч завтра у нас буде час до 12:00. Сьогодні нарешті знов почали грати на гітарі (кілька разів Льоша нас старанно уникав, особливо коли ми просили його зіграти пісню “А я нашел другую”).

Лагман зайшов на ура - рідко коли 15 л супу в цьому поході з’їдали без залишку. Мабуть, найкраща страва походу (Тарас: справжній киргизький)).

Вночі зарядив дрібний дощик, і всі розбіглись по наметам.

День 8 і фінальний

Приблизно о 7-8 ранку дощ закінчився - гарний привід помити і розібрати байдарку. Про що Мом і почав казати в сусідню палатку до Сашка, випросивши у нього заварку і принісши назад кружку чаю. Сніданок подається сьогодні о 9:00, гречка з тушонкою і вінегретом. (Оля: О боги, я думала, це жарт, коли почула, що Саша планує готувати вінегрет, але ввечері таки зварились овочі і нарізались. Перша асоціація з водною двійкою.)

Мом люб’язно погодився… ні, не так. Андрій просто побачив, що я мию байдарку, приніс губку, воду і почав допомагати. Все помили, розклали. Після сніданку упакували, виконавши ритуальні “танец маленьких утят” і “танец раненых котят”.

Зробили звітне фінальне фото об 11:30.

Автобус мав приїхати о 12:00, але по факту прибув тільки о 14:00. Фігово. (Оля: Обіду не було заплановано, але після 13-ї почали діставатись недоїдені ніштяки із запакованих рюкзаків, хтось спав серед рюкзаків під тентом, бо проривався дощ, але фінальний акорд став Машин, яка в останню годину походу таки взяла до рук гітару і розсекретила всім, що вміє майстерно грати.)
Пішов до Натахи і Микити до асфальтної дороги (приблизно 600 м), де мали зустрічати водія; поговорили про майбутні плани - виїзд на Мигію, Південний Буг, Черемош, Рось та інше.

Вмовили водія проїхати по ґрунтовці до місця табору, оперативно загрузились і поїхали. Асфальт на дорозі до траси (60 км) порепаний, як моє життя. Але їдем, куди ж діватись.
У Києві були близько 20:00.

4. Підсумки туристського спортивного походу, висновки та рекомендації

Річка Случ у пройденій ділянці - живописна і різноманітна. Рівень води - походу доволі високий, 128 см у Новограді-Волинському.
Погода була доволі холодною, переважно пасмурною.
Група досить збита, з 13 учасників 8 вже були разом в водному поході по р. Сейм восени. Похід відкрив нові грані краси рівнинної України.

Було витягнуто не менше 4 кліщів. З медикаментів використовували левомеколь, хлоргексидин (обробка подряпин від колючок малинника), псилобальзам (укуси комах), вата і спирт, олівець зеленки (обробка місць укусів кліщів). Мозолі заклеювали за рахунок власних запасів.

Зав. харчуванням в поході не призначався, оскільки великої необхідності в ньому не було - кожен екіпаж самостійно складав меню на свої чергування. В разі небажаних повторів керівник давав рекомендацію тим чи іншим екіпажам скоректувати меню.

Витрати на їжу склали 492 грн для тих, хто обіди собі готував окремо (екіпаж “Бабусиної скрині”) та 712 грн для всіх інших.
Витрати на трансфер (Київ-Миропіль та Соснове-Київ) склали по 1020 грн з людини.

Для підготовки маршруту використовувались наявні звіти здебільшого 10-літньої або більше давнини; за цей час місцями рельєф річки доволі сильно змінився (можна порівняти по фото, наприклад, обносу в Чижівці). Обносили у підсумку тільки чотри індустріальні перешкоди: Миропільську ГЕС, Баранівську ГЕС, дамбу перед Новоград-Волинським та дамбу в Чижівці.

Натаха:

Взагалі усе спорядження ми використали за призначенням. Мабуть зайвим був казан на 8 літрів, хоча ми його активно використовували для технічних потреб.

На майбутнє:  треба брати ополоник не пластиковий, а стальний, ним краще мішати у глибоких казанах.

Тарас:
Як на мене, не вистачало Завхава, який би врегулював меню та чергування.

Ольга:

Обов’язково брати закрите взуття, в якому можна випригувати в порогах у воду. Старі кеди чудово справляються з цією задачею, а шльопки втрачають свою функціональність після метру від берега, а інколи й швидше. Також за такої температури було зручно в мембранних штанах.  

5. Додатки

Трек походу

https://drive.google.com/file/d/1FCTcn62_yV-jQIH046DwIPscvpp9xgvB/view?usp=sharing

Меню https://drive.google.com/file/d/1AUBKQv7QFyTkAe2koqVfRahn1nAA4UBC/view?usp=sharing

Аптечка

https://drive.google.com/file/d/1TtWVr93GGt1e9a7hCgxB-CtIizv4NmpC/view?usp=sharing

Використана при підготовці маршруту література:

Водні маршрути України_доповн 2017 р.doc (google.com)

По реке Случь (южная). Из книги «Водные маршруты Украины». «Водний туризм України». (poezdnik.kiev.ua)

Одиночный сплав по реке Случь (300 км) - YouTube

Водный поход 2 категории сложности по р. Случь (skitalets.ru)

Турклуб "Университет" - Случь 2008. Новоград-Волынский - Сарны. Рук. Лиза Кулич (tourclub.kiev.ua)

Случ – водный поход (Случайный 2012) (xt.ht)

Отчет о байдарочном походе по реке Случ (xt.ht)

© Паштєт, 2021 р.